Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

Мобильная версия

Регистрация Забыли пароль?

Журнал "Гастроэнтерология" Том 56, №1, 2022

Вернуться к номеру

Можливості ультразвукової діагностики при запальних захворюваннях кишечника

Можливості ультразвукової діагностики при запальних захворюваннях кишечника

Авторы: Стойкевич М., Федорова Н., Недзвецька Н., Коненко І.
ДУ «Інститут гастроентерології НАМН України», м. Дніпро, Україна

Рубрики: Гастроэнтерология

Разделы: Клинические исследования

Версия для печати


Резюме

Стаття присвячена складним в плані діагностичного пошуку та ведення хворого нозологіям — неспецифічному виразковому коліту та хворобі Крона. На сьогодні основною діагностичною процедурою при цих захворюваннях залишається ендоскопія з біопсією та гістологією. Проте зберігаються обмеження щодо їх проведення та в оцінці ускладнень і проксимального поширення хвороби Крона. Європейські керівництва з діагностики неспецифічного виразкового коліту та хвороби Крона рекомендують додаткові методи візуалізації для діагностики та визначення локалізації, ступеня та ускладнень, а саме УЗД шлунково-кишкового тракту. У статті наведені клінічні випадки неспецифічного виразкового коліту та хвороби Крона, при яких пацієнтам було виконане УЗД кишечника, та показана висока діагностична значимість останнього.

The article deals with nosologies that are complex for diagnostic search and management of the patient — ulce­rative colitis and Crohn’s disease. To date, the main diagnostic procedure for these diseases is endoscopy with biopsy and histo­logy. However, there are limitations in their conduct and in the assessment of complications and proximal spread of CD. European guidelines for the diagnosis of UC and CD recommend additional imaging methods to diagnose and determine the location, degree and complications, namely ultrasound of the gastrointestinal tract. The article presents clinical cases of UC and CD, in patients who underwent ultrasound of the intestine and shows its high diagnostic value.


Ключевые слова

неспецифічний виразковий коліт; хвороба Крона; ультразвукова діагностика

ulcerative colitis; Crohn’s disease; ultrasound diagnostics

doi: http://dx.doi.org/10.22141/2308-2097.56.1.2022.486
Останніми десятиріччями намітилась тенденція до зростання захворюваності на хронічні запальні захворювання кишечника (ХЗЗК) в економічно розвинутих країнах Західної Європи та Північної Америки. За тяжкістю перебігу, частотою ускладнень, рівнем інвалідизації та смертності ХЗЗК займають одне з перших місць серед хвороб шлунково-кишкового тракту (ШКТ). Перш за все це стосується неспецифічного виразкового коліту (НВК) та хвороби Крона (ХК) [1]. 
ХЗЗК характеризуються деструктивним неспецифічним імунним запаленням стінки кишечника та мають рецидивуючий перебіг. На даний момент найбільш об’єктивною є імунологічна концепція, в основі якої лежить недосконалість механізмів контролю інтенсивності імунної відповіді на неідентифікований або внутрішньопросвітний антиген [2, 3]. 
Прогноз для хворих з ХК є гіршим, ніж для НВК, хоча, як вважають, 10 % хворих з НВК потребують колектомії протягом 10 років після встановлення діагнозу. Узагалі залежно від тяжкості та тривалості ХЗЗК хірургічного лікування потребують 14–80 % пацієнтів [4, 5].
Через схожість патогенезу та клінічних проявів ХК та НВК потребують ретельної диференційної діагностики. Навіть використання усього спектра діагностичних можливостей часто не дозволяє остаточно визначитись з діагнозом. 
Традиційні рентгенологічні методи дослідження кишечника, такі як дослідження тонкої кишки за допомогою пасажу барієвої суспензії, іригоскопія, одномоментне подвійне контрастування товстої кишки, не використовуються через неінформативність на початкових етапах ХЗЗК. Тільки при наявності змін кишечника, таких як зміна анатомічного положення, форми і контурів кишки та звуження її просвіту, груба деформація рельєфу слизової оболонки, що типові для пізньої стадії ХК та НВК, рентгенологічне дослідження має певну діагностичну цінність [6]. Також не слід забувати про променеве навантаження під час досліджень, що ще більш обмежує можливість використання рентгенологічних методів для діагностики стану кишечника [7].
Вирішальну роль у діагностиці та диференційній діагностиці ХЗЗК має ендоскопічна та гістологічна діагностика, яка дозволяє підтвердити або виключити діагноз НВК та ХК, визначити ступінь активності запального процесу та протяжність ураження кишечника. Також за допомогою цих методів є можливість контролювати перебіг ХЗЗК та ефективність призначеної терапії. Проте зберігаються обмеження щодо проведення ендоскопії, а також низький рівень її інформативності у випадку тонкокишкової локалізації ХК. Також у разі гострого тяжкого НВК слід уникати проведення колоноскопії (як і іригографії) через високий ризик розвитку гострої токсичної дилатації товстої кишки, перфорації, кровотечі [7, 8].
Проте жодна з вищезгаданих методик не дозволяє оцінити стан усіх шарів кишечника. Краще за всіх з цим справляються такі сучасні неінвазивні дослідження, як ультразвукова діагностика (УЗД), комп’ютерна томографія (КТ) та магнітно-резонансна томографія (МРТ). За їх допомогою можна не тільки оцінити просвіт і стан стінки кишки та отримати зображення кишки в поздовжньому і поперечному перерізі, але й оцінити позакишкові структури, що знаходяться за межами кишечника (лімфовузли, судини, жирова клітковина) [9, 10]. Важливими перевагами УЗД є можливість оцінити перистальтичну активність кишечника, проведення динамічного контролю активності запалення у процесі лікування та відсутність променевого навантаження. 
На жаль, УЗД кишечника не дуже широко використовується у практиці через недостатній об’єм інформації про можливості цієї методики. Також проведення процедури вимагає високої кваліфікації і багаторічного досвіду роботи лікаря-сонолога. У жовтні 2014 року Європейська федерація товариств ультразвуку в медицині і біології (European Federation of Societies for Ultrasound in Medicine and Biology, EFSUMB) сформувала робочу групу з УЗД шлунково-кишкового тракту (GIUS) для активного впровадження даної методики в практичну діяльність. Основна задача робочої групи полягала в розробці клінічних рекомендацій та керівництв з використання GIUS під егідою EFSUMB [6]. 
Існують такі основні варіанти методики трансабдомінального УЗД кишечника:
1) без спеціальної підготовки, але дослідження краще проводити натщесерце (при невідкладних станах можлива ехографія після їжі);
2) ентероклізис;
3) контрастування тонкої кишки;
4) УЗ-іригоскопія;
5) УЗД спорожнення від вмісту кишечника після очищення товстої кишки розчином поліетиленгліколю, прийнятим усередину (як для колоноскопії);
6) контрастування тонкої і товстої кишки розчином поліетиленгліколю, прийнятим усередину [11, 12].
Дослідження виконується за стандартною методикою огляду кишечника з поступовою компресією. Використання ентерального контрастного засобу в діагностиці ХЗЗК підвищує чутливість методу, дозволяє виявити ураження, що невидимі при рутинному УЗД [13, 14]. Дослідження виконують конвексним датчиком частотою 3,5–5,0 МГц. Для більш детального дослідження кишкової стінки використовують лінійний датчик частотою 7,0–15 МГц. 
Під час УЗД кишечника важливо оцінювати такі критерії [15]:
1. Товщина кишкової стінки.
2. Диференціація стінки на шари.
3. Зміни просвіту кишечника.
4. Ступінь васкуляризації.
5. Наявність змін параколітичної брижі (потовщення або інфільтрація).
6. Стан гаустр.
7. Наявність позакишкових патологічних змін (асцит, лімфаденопатія).
У нормі товщина стінки кишки не перевищує 2 мм. Патологічною товщиною стінки зазвичай вважається перевищення до 3 мм. При використанні абдомінального конвексного датчика 3,5–5,0 МГц це граничне патологічне значення може становити 4 мм [16].
У нормі стінка кишки має схожу для всього шлунково-кишкового тракту п’ятишарову структуру (рис. 1) [17]. 
При НВК запальний процес в основному вражає слизову оболонку і являє собою поверхневе запалення, глибина якого залежить від активності і тяжкості запального процесу. Підслизовий шар потовщується за рахунок або ліпоматозу, або склерозу. Псевдополіпи визначаються у вигляді локального потовщення слизової оболонки. Хворобі Крона притаманний трансмуральний характер запалення, з потовщенням і втратою структури кишкової стінки і наявністю глибоких виразок. В активну фазу ХЗЗК реєструють ослаблення або відсутність перистальтики кишечника, зникнення гаустрації (рис. 2) товстої кишки, деструктуризацію стінки кишки, посилення васкуляризації (рис. 3). Інколи поперечний переріз кишечника нагадує кільце (симптом мішені) [18].
Позакишковими знахідками при УЗД є: підвищення ехогенності жирової клітковини, що оточує запалені сегменти кишки, збільшення внутрішньочеревних регіонарних лімфатичних вузлів, наявність абсцесів (рис. 4), нориць, інфільтратів (рис. 5) [19].
Додаткове використання допплерівського картування показників кровотоку стінки кишки надає корисну інформацію при визначенні активності запального процесу. Посилений обсяг кровотоку виявляється в активній фазі захворювання у верхній і нижній брижових артеріях, а також в портальній вені [13, 20].
При НВК і ХК для УЗ-оцінки активності запального процесу в стінці кишки використовується шкала B. Limberg (1999), яка враховує товщину кишкової стінки і вираженість допплерівського кровотоку в режимі кольорового картування [12, 21]. Чим більше значення за шкалою Limberg (від 2 до 4 ступеня), тим інтенсивніший кровоток і значніше виражене запалення стінки кишки (табл. 1). 
Беручи до уваги зміни структури та товщини кишкової стінки, виділяють декілька ступенів УЗ-оцінки активності НВК (табл. 2).
Японськими авторами J. Hata, K. Kinoshita, S. Omotehara та іншими запропонована УЗ-шкала стану кишкової стінки для оцінки тяжкості НВК, важливою рисою якої є наявність характеристики в умовах неможливості візуалізації сегмента кишки. Під час проведеного багатоцентрового дослідження було встановлено, що 1 ступінь за УЗ-даними відповідає ендоскопічній ремісії, 2 — легкій активності, 3 — помірній, 4 — високій активності НВК. Тобто у більшості випадків визначається висока кореляція УЗ та ендоскопічного ступеня активності [23, 24].
УЗД не може повністю замінити рентгено- та ендоскопічне дослідження, але може служити скринінговим тестом для встановлення «робочого» діагнозу ХЗЗК [25]. Чутливість і специфічність УЗД в діагностиці виразкового коліту гірші, ніж у верифікації хвороби Крона. Метод визначає поширеність ураження кишкової стінки в 80 % [10]. Чутливість методу у виявленні кишкового стенозу становить 58–90 %, поступаючись КТ і МРТ [26]. УЗД відіграє істотну роль в діагностиці нориць і абсцесів — позакишкових ускладнень, які досить часто зустрічаються при хворобі Крона [27]. Існують певні обмеження УЗД в оцінці змін, які локалізуються в дванадцятипалій, тонкій, сигмоподібній і прямій кишці. Це обумовлено їх анатомічною локалізацією, що робить УЗД не самим підходящим методом в оцінці змін в разі виразкового коліту [28].
При НВК та хворобі Крона УЗД використовують для оцінки активності запального процесу і прогнозу захворювання. Запропоновано індекс активності, розрахований на підставі сумарної товщини стінки в чотирьох кишкових сегментах [29]. Значення індексу, що дорівнює або перевищує 15 мм, свідчить про активний запальний процес. Індекс активності зазвичай знижується при досягненні клінічної ремісії, і якщо цього не відбувається, прогнозується раннє загострення. Найбільше інформації в оцінці ступеня активності запального процесу і ремісії обох захворювань надає допплерівське дослідження в динаміці [30, 31]. Однак точність ультразвукових критеріїв активності запального процесу поки не оцінена, а роздільна здатність методу має суттєві обмеження у виявленні поверхневих змін стінки кишки, що не дозволяє вважати УЗД пріоритетним методом у виявленні ранніх проявів ХЗЗК [32]. Можливо, використання у перспективі внутрішньопросвітних датчиків розширить діагностичні можливості методу і збільшить ефективність його клінічного застосування.

Клінічний випадок 1

Пацієнт С., 1990 р.н., був госпіталізований у відділення захворювань кишечника ДУ «Інститут гастроентерології НАМН України» у квітні 2019 року зі скаргами на почастішання випорожнень до 5 разів на добу, переважно у нічний та ранковий період, кашкоподібну консистенцію калу з виділенням великої кількості крові з кожною дефекацією, періодичний біль в обох здухвинних ділянках, підвищення температури тіла у межах субфебрильних цифр, втрату маси тіла.
З анамнезу відомо, що страждає на НВК з липня 2018 року та має ІІІ групу інвалідності. Хвороба має хронічний безперервно рецидивуючий перебіг (три періоди загострення протягом останнього року). 
При надходженні стан середнього ступеня тяжкості. Шкірні покрови помірно бліді. При об’єктивному огляді з боку дихальної та серцево-судинної системи без відхилень від норми. Язик вологий, вкритий білим нальотом. Живіт м’який, симетричний, бере участь у диханні, при пальпації визначається помірна болючість в обох здухвинних ділянках. Симптомів подразнення очеревини немає. Печінка біля краю реберної дуги, селезінка не пальпується. За даними лабораторних досліджень, виявлена нормохромна анемія І стадії (гемоглобін 124 г/л, еритроцити 4,2 Т/л, кольоровий показник 0,88), лейкоцитоз та зсув лейкоцитарної формули вліво (лейкоцити 12 Г/л, паличкоядерні лейкоцити 10 %, сегментоядерні 71 %, лімфоцити 13 %, моноцити 6 %), ознаки запалення та кровотечі у кишечнику за даними копрограми (кров +++, лейкоцити 50–60 у полі зору, еритроцити вкривають усе поле зору). За результатами мікробіологічного дослідження калу виявлений дисбактеріоз ІІ–ІІІ ступеня (зниження рівня лактобактерій до 104, підвищений рівень гемолітичних E.coli — 107, клостридій — 107 та Candida krusei — 105). При відеоколоноскопії — ознаки НВК, тотальне ураження. Гістологічне дослідження підтвердило діагноз виразкового коліту. 
19.04.2019 хворому виконане УЗД (апарат Soneus P7 Ultrasign), отримано висновок: у лівій ділянці черевної порожнини візуалізуються петлі товстого кишечника 22–23 мм у діаметрі з нерівномірно потовщеною стінкою до 14 мм (рис. 6).

Клінічний випадок 2

Пацієнтка А., 1969 р.н., була госпіталізована у відділення захворювань кишечника ДУ «Інститут гастроентерології НАМН України» у квітні 2021 року зі скаргами на біль за ходом товстої кишки періодичного характеру, розлади дефекації у вигляді чергування запорів та поносів, підвищення температури тіла до 37,5 °С, консистенцію калу від кашкоподібного до оформленого з домішками слизу, здуття живота.
З анамнезу відомо, що страждає на хворобу Крона з 2004 року, має ІІІ групу інвалідності. Перебіг хвороби характеризується частими періодами загострення та був ускладнений стриктурами кишечника та інфільтрацією черевної порожнини. 
При госпіталізації стан середнього ступеня тяжкості. Шкірні покрови фізіологічного забарвлення. При об’єктивному огляді з боку дихальної та серцево-судинної системи без патології. Язик вологий, вкритий білим нальотом. Живіт м’який, симетричний, бере участь у диханні, при пальпації визначається помірна болючість у правій та лівій бокових ділянках та обох здухвинних ділянках. Симптомів подразнення очеревини немає. Печінка біля краю реберної дуги, селезінка не пальпується. За даними лабораторних досліджень, відхилень від норми не виявлено, за виключенням мікробіологічного дослідження калу: виявлено дисбактеріоз ІІ (рівень лактобактерій та лактозонегативних E.coli — 0, зниження рівня типових E.coli до 106 та підвищення гемолітичних E.coli до 105). Відеоколоноскопія не виконувалась через наявність протипоказань (стриктури товстого кишечника). 
13.04.2021 хворій було виконане УЗД кишечника (апарат Soneus P7 Ultrasign). Візуалізувались петлі кишечника з нерівномірно потовщеними стінками та підсиленою перистальтикою. У правій здухвинній ділянці виявлено інфільтрат розміром до 17 мм (рис. 7).
Звичайно, УЗД не може замінити ендоскопічні методи діагностики при ХЗЗК, але не викликає ніякого сумніву його висока діагностична значимість в оцінці кишкової стінки при НВК і ХК. УЗД кишечника дозволяє не тільки виявити внутрішньо- і позапросвітні зміни кишки, характерні для ХЗЗК, але й оцінити ступінь активності запального процесу в динаміці та вплинути на тактику лікування. Перевагами УЗД перед іншими радіологічними методами є відсутність променевого навантаження, необхідності седації та низька собівартість [33, 34].
Отже, УЗД як додатковий метод дозволяє спланувати діагностичний алгоритм лікарям з обґрунтованим подальшим виконанням інвазивних досліджень, і серед інших методів променевої візуалізації він повинен бути першою лінією діагностики при ХЗЗК. 
Конфлікт інтересів. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів при підготовці даної статті.
Інформація про фінансування. Робота виконується відповідно до плану наукових досліджень відділу захворювань кишечника Державної установи «Інститут гастроентерології НАМН України». Усі пацієнти підписали інформовану згоду на участь у цьому дослідженні.
Внесок авторів у роботу над статтею. Стойкевич М. — концепція та дизайн статті, редагування тексту; Федорова Н., Недзвецька Н. — відбір пацієнтів, обробка клінічних даних, написання статті; Коненко І. — збір та обробка матеріалу, виконання УЗД.
 
Отримано/Received 12.01.2022
Рецензовано/Revised 25.01.2022
Прийнято до друку/Accepted 29.01.2022

Список литературы

  1. Molodecky N.A., et al. Increasing incidence and prevalence of the inflammatory bowel diseases with time, based on systematic review. Gastroenterology. 2012. № 142. Р. 46-54.
  2. Maaser C., et al. Guideline for Diagnostic Assessment in IBD. Part 1: Initial diagnosis, monitoring of known IBD, detection of complications. J. Crohns Colitis. 2019. Vol. 13. № 2. Р. 144-164.
  3. De Souza H.S., Fiocchi C. Immunopathogenesis of IBD: Current state of the art. Nat. Rev. Gastroenterol. Hepatol. 2016. № 13. Р. 13-27. doi: 10.1038/nrgastro.2015.186. 
  4. Захараш М.П., Пойда А.И., Мельник В.М. Современная хирургическая тактика при неспецифическом язвенном колите. Харьківська хірургічна школа. 2009. Т. 2. С. 31-34.
  5. Нечипуренко Т.Б. Мультидисциплінарний підхід у тактиці ведення запальних захворювань кишечника: хірургічні ускладнення — як не пропустити терапевту. Гастроентерологія. 2021. Т. 55. № 2. С. 73-77.
  6. Panes J. et al. Imaging techniques for assessment of inflammatory bowel disease: joint ECCO and ESGAR evidence-based consensus guidelines. J. Crohns Colitis. 2013. Vol. 7. № 7. Р. 556-85. doi: 10.1016/j.crohns.2013.02.020.
  7. Дуброва С.Э., Сташук Г.А. Возможности лучевых методов в диагностике воспалительных заболеваний кишечника. Альманах клинической медицины. 2016. № 44 (6). С. 757-769.
  8. Nicholson B.D. et al. Colonoscopy for colonic wall thickening at computed tomography: a worthwhile pursuit? Surg. Endosc. 2011. № 25(8). Р. 2586-91. doi: 10.1007/s00464-011-1591-7.
  9. Gomollón F. et al. 3rd European Evidence-based Consensus on the Diagnosis and Management of Crohn’s Disease 2016: Part 1: Diagnosis and Medical Management. J. Crohns Colitis. 2017. № 11. Р. 3-25.
  10. Antonelli E. et al. Ultrasonographic assessment of colonic wall in moderate-severe ulcerative colitis: comparison with endoscopic fndings. Dig. Liver Dis. 2011. № 43(9). Р. 703-6. doi: 10.1016/j. dld.2011.02.019.
  11. Митьков В.В. Практическое руководство по ультразвуковой диагностике. Общая ультразвуковая диагностика. Москва: ВИДАР, 2019. 756 с.
  12. Пиманов С.И., Дикарева Е.А. Трансабдоминальное ультразвуковое исследование при воспалительных и опухолевых заболеваниях кишечника: новые возможности при пероральном контрастировании полиэтиленгликолем. Consilium Medicum. 2020. № 22 (8). С. 65-70. doi: 10.26442/20751753.2020.8.200000.
  13. Pallotta N. et al. Small intestine contrast ultrasonography: an alternative to radiology in the assessment of small bowel disease. Inflamm. Bowel Dis. 2005. № 11(2). Р. 146-53. 
  14. Parente F. et al. Oral contrast enhanced bowel ultrasonography in the assessment of small intestine Crohn’s disease. A prospective comparison with conventional ultrasound, x ray studies, and ileocolonoscopy. Gut. 2004. № 53(11). Р. 1652-7. doi: 10.1136/gut.2004.041038.
  15. Kunze G., Seitz K., Mauch M., Petersen F. Clinical Ultrasound in Inflammatory Bowel Disease. Ultraschall Med. 2019. № 40 (2). Р. 132-62. doi: 10.1055/a-0869-8799.
  16. Nylund K. et al. EFSUMB Recommendations and Guidelines for Gastrointestinal Ultrasound. Part 1: Examination Techniques and Normal Findings (Long version). Ultraschall Med. 2017. № 38. Р. 1-15. doi:10.1055/s-0042-115853.
  17. Atkinson N.S. Gastrointestinal Ultrasound: Theory and Practice. Ultrasound Med. Biol. 2016. № 42(12). Р. 2732-2742. 
  18. Quaia E. et al. The value of small bowel wall contrast enhancement after sulfur hexafluoride-flled microbubble injection to dierentiate inflammatory from fbrotic strictures in patients with Crohn’s disease. Ultrasound Med. Biol. 2012. № 38(8). Р. 1324-32. doi: 10.1016/j.ultrasmedbio.2012.04.008.
  19. Pallotta N., Vincoli G., Montesani C. Small intestine contrast ultrasonography (SICUS) for the detection of small bowel complications in Crohn’s disease: a prospective comparative study versus intraoperative fndings. Inflamm. Bowel Dis. 2012. № 18(1). Р. 74-84. doi: 10.1002/ ibd.21678.
  20. De Franco A., Di Veronica A., Armuzzi A. Ileal Crohn disease: mural microvascularity quantifed with contrast-enhanced US correlates with disease activity. Radiology. 2012. № 262(2). Р. 680-8. doi: 10.1148/radiol.11110440.
  21. Maconi G. et al. EFSUMB Recommendations and Clinical Guidelines for Intestinal Ultrasound (GIUS) in Inflammatory Bowel Diseases. Ultraschall Med. 2018. № 39(3). Р. 304-17. doi: 10.1055/s-0043-125329.
  22. Hata J. et al. Ultrasonographic assessment of inflammatory bowel disease. Am. J. Gastroenterol. 1992. № 87. Р. 443-7. 
  23. Kinoshita K. et al. Usefulness of transabdominal ultrasonography for assessing ulcerative colitis: a prospective, multicenter study. J. Gastroenterol. 2019. № 54 (6). Р. 521-9. doi: 10.1007/s00535-018-01534-w.
  24. Omotehara S. et al. Validation of US evaluation of ulcerative colitis activity. Ultrasound Med. Biol. 2019. № 45 (7). Р. 1537-44. doi: 10.1016/j.ultrasmedbio.2019.02.018.
  25. Nylund K., Hausken T., Gilja O.H. Ultrasound and inflammatory bowel disease. Ultrasound Q. 2010. № 26(1). Р. 3-15. doi: 10.1097/RUQ. 0b013e3181ce0929. 
  26. Martínez M.J. et al. Assessment of the extension and the inflammatory activity in Crohn’s disease: comparison of ultrasound and MRI. Abdom. Imaging. 2009. № 34(2). Р. 141-8. doi: 10.1007/ s00261-008-9365-y.
  27. Maconi G. et al. Contrast radiology, computed tomography and ultrasonography in detecting internal fstulas and intra-abdominal abscesses in Crohn’s disease: a prospective comparative study. Am. J. Gastroenterol. 2003. № 98(7). Р. 1545-55. doi: 10.1111/j.1572-0241.2003.07521.x.
  28. Parente F. et al. Bowel ultrasound in assessment of Crohn’s disease and detection of related small bowel strictures: a prospective comparative study versus Х ray and intraoperative fndings. Gut. 2002. № 50(4). Р. 490-5. doi: 10.1136/gut.50.4.490.
  29. Arienti V. et al. Management of severe ulcerative colitis with the help of high resolution ultrasonography. Am. J. Gastroenterol. 1996. № 91(10). Р. 2163-9.
  30. Siğirci A. et al. Doppler sonography of the inferior and superior mesenteric arteries in ulcerative colitis. J. Clin. Ultrasound. 2001. № 29(3). Р. 130-9. 
  31. Spalinger J. et al. Doppler US in patients with Crohn disease: vessel density in the diseased bowel reflects disease activity. Radiology. 2000. № 217(3). Р. 787-91. doi: 10.1148/radiology.217.3.r00dc19787. 
  32. Marmo R. et al. Meta-analysis: capsule enteroscopy vs. conventional modalities in diagnosis of small bowel diseases. Aliment. Pharmacol. Ther. 2005. № 22(7). Р. 595-604. doi: 10.1111/j.1365- 2036.2005.02625.x.
  33. Allocca M. et al. Accuracy of Humanitas Ultrasound Criteria in assessing disease activity and severity in ulcerative colitis: A prospective study. J. Crohns Colitis. 2018. № 12. Р. 1385-91. doi: 10.1093/ecco-jcc/jjy107. 
  34. Пиманов С.И., Романович А.В., Солодовникова О.И. Трансабдоминальное ультразвуковое исследование кишечника: новые возможности в практике гастроэнтеролога. Гастроэнтерология Санкт-Петербурга. 2018. № 1. С. 53-59.

Вернуться к номеру