Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.



Всесвітній день боротьби із запальними захворюваннями кишечника
день перший
день другий

Коморбідний ендокринологічний пацієнт

Всесвітній день боротьби із запальними захворюваннями кишечника
день перший
день другий

Коморбідний ендокринологічний пацієнт

Международный эндокринологический журнал 2(20) 2009

Вернуться к номеру

Пам’яті Михайла Івановича Балаболкіна

Пішла з життя людина, ім’я якої всі ці роки регулярно з’являлось на сторінках «Міжнародного ендокринологічного журналу»: доктор медичних наук, професор Михайло Іванович Балаболкін був не лише видатним клініцистом-ендокринологом і вченим, який користувався заслуженим авторитетом далеко за межами Російської Федерації, але й добрим другом і порадником нашого журналу та його читачів.
Михайло Іванович народився 18 листопада 1934 р. у
м. Кушва Свердловської області в робітничій сім’ї. У 1953 році він закінчив Камишинську фельдшерсько-акушерську школу і вступив до педіатричного факультету 2-го Московського медичного інституту ім. М.І. Пирогова. У 1957 р. як талановитого студента його рекомендували на навчання на лікувальний факультет Карлового університету в Прагу. Свою практичну лікарську діяльність Михайло Іванович розпочав на Камчатці в Мільковській районній лікарні у 1959 р., поєднуючи роботу ендокринолога та інфекціоніста. Виступ молодого лікаря з доповіддю стосовно зоба на конференції лікарів Далекого Сходу і Сибіру в 1961 р. справив таке враження на науковців, що Михайла Івановича запросили на роботу в НДІ ендокринології й хімії гормонів АМН СРСР. У 1966 р. М.І. Балаболкін захистив кандидатську дисертацію і в тому ж році став головним спеціалістом ученої медичної ради МОЗ СРСР. У 1971 р. ним була захищена докторська дисертація, і Михайло Іванович був призначений радником із медицини в Постійному представництві СРСР при ООН, де він працював до 1975 р.
Обидві його дисертації присвячені захворюванням гіпоталамо-гіпофізарної системи, і зокрема акромегалії, гіпофізарному нанізму, хворобі Іценка — Кушинга, пухлинам надниркових залоз, при яких вивчалась секреція гормону росту та інсуліну, їхній вплив на розвиток патології. Михайло Іванович уперше в Росії запровадив імунологічний, а потім і радіоімунологічний методи визначення гормону росту та інсуліну в сироватці крові.
1977 року ним була організована перша кафедра ендокринології в Московському медичному стоматологічному інституті ім. М. Семашка, яку Михайло Іванович очолював до 1990 р. З 1990 до 2008 р. професор М.І. Балаболкін очолював кафедру ендокринології факультету післядипломного навчання в Московській медичній академії ім. І.М. Сєченова. 1990 року Михайло Іванович був призначений директором Інституту діабету Ендокринологічного наукового центру Російської АМН. М.І. Балаболкін — автор понад 600 наукових статей, 30 монографій і підручників, під його керівництвом захищено 12 докторських і 53 кандидатські дисертації. Багато його книг стали настільними посібниками для лікарів, зокрема «Дифференциальная диагностика и лечение эндокринных заболеваний» (2002), «Лечение сахарного диабета и его осложнений» (2005), «Фундаментальная и клиническая тиреоидология» (2007).
Михайло Іванович випромінював оптимізм, він дуже любив життя у всіх його проявах. На зустрічах із цією душевною і глибоко інтелігентною людиною завжди створювалась особлива атмосфера миру і добра. І навіть дізнавшись про свою смертельну недугу, Михайло Іванович не відступив, а оголосив їй відкритий бій, зважившись на операцію, і продовжував роботу над дослідженнями, книгами…
Таким він залишиться в нашій пам’яті назавжди.

Володимир Паньків


Список литературы

 


Вернуться к номеру