Журнал «Травма» Том 26, №6, 2025

Актуальність. Дефекти кісток (ДК) — патологічний стан, що характеризується втратою об’єму кісткової тканини, який не може самостійно відновитись навіть за умови адекватних заходів та хірургічної стабілізації. У літературі такий стан характеризується як критичний дефект: довжина понад 2 см та втрата кісткової маси понад 50 %. ДК розподіляються на первинні або вторинні та є наслідком доволі широкого за своєю природою кола чинників: пухлини опорно-рухового апарату, інфекції, високоенергетичні пошкодження, остеофіброзні дисплазії або вроджені вади (Adams-Oliver syndrome). З початком повномасшабної агресії головним чинником як первинних, так і вторинних ДК стали бойові ураження (вогнепальні та мінно-вибухові), які виникають у результаті високоенергетичного комбінованого впливу та призводять до поліструктурних пошкоджень. Мета: порівняти клінічні результати методики Masquelet та методу транспортування кісток при лікуванні пацієнтів з сегментарними дефектами довгих кісток кінцівок. Матеріали та методи. У двох базах даних (PubMed, Embase) було проаналізовано сучасну літературу щодо лікування дефектів довгих трубчастих кісток за період з 2016 по 2025 р. з використанням методу Ілізарова — кістковий транспорт та Masquelet — індукована мембрана, за ключовими словами: bone defect, nonunion, bone transport, Masquelet method, complications. Результати. Найпоширенішими недоліками та ускладненнями при кістковому транспорті є довготривале використання зовнішньої конструкції, інфекція місця закріплення штифта (65,96 %), аксіальне відхилення (40,78 %), скутість суглоба (23,76 %), стискання м’яких тканин (22,34 %) та затримка зрощення місця стикування (13,48 %). Для зменшення їх кількості запропоновано цілу низку різнопланових удосконалень. Зокрема, набирає популярності трифокальний спосіб, застосування односторонніх зовнішніх фіксаторів з інтрамедулярними фіксаторами, інтрамедулярний кабельний транспорт, транспортування кістки за допомогою магнітних інтрамедулярних стрижнів. Позитивні результати при застосуванні методу Masquelet становлять близько 86 % проти 95 % при кістковому транспорті, однак перший демонструє переваги у нижчій вартості госпіталізації, коротшому часі остаточного зрощення до повного навантаження, нижчій частоті ускладнень та кращій післяопераційній якості життя. Висновки. Метод кісткового транспорту та Masquelet є сучасними найбільш вживаними технологіями при лікуванні пацієнтів з дефектами кісткової тканини. Позитивні результати при застосуванні цих методик становлять близько 86–95 %, що з урахуванням поліструктурних уражень є доволі значущим показником. Кожен метод характеризується своїми позитивними сторонами та недоліками, які зумовлені особливостями його реалізації та тяжкістю пошкодження, що потребує їх застосування за чітко визначеними показаннями.

Background. Bone defects are a pathological condition characterized by a loss of bone tissue volume that cannot be restored independently even with adequate measures and surgical stabilization. In the literature, this condition is described as a critical defect: length over 2 cm and bone mass loss over 50 %. Bone defects are divided into primary or secondary ones and are the result of a fairly wide range of factors: tumors of the musculoskeletal system, infections, high-energy injuries, osteofibrous dysplasias, or congenital defects (Adams-Oliver syndrome). With the beginning of full-scale aggression, combat injuries (fire and mine-explosive), which arise as a result of high-energy combined effects and lead to polystructural damage, became the main factor in both primary and secondary bone defects. Objective: to compare the clinical outcomes of using the Masquelet technique and bone transport in the treatment of patients with segmental defects of the long bones of the extremities. Materials and methods. In two databases (PubMed, Embase), the current literature was analyzed on the treatment of defects of long tubular bones from 2016 to 2025 with the help of the Ilizarov method (bone transport) and Masquelet technique (induced membrane) using the keywords: bone defect, nonunion, bone transport, Masquelet method, complications. Results. The most common disadvantages and complications of bone transport are long-term use of the external fixation device, infection of the pin site (65.96 %), axial deviation (40.78 %), joint stiffness (23.76 %), soft tissue compression (22.34 %), and delayed fusion of the junction (13.48 %). To reduce their number, various improvements have been proposed. In particular, the trifocal method, the use of unilateral external devices with intramedullary fixators, intramedullary cable transport, and bone transport using magnetic intramedullary rods are gaining popularity. Positive results when using the Masquelet method are about 86 versus 95 % with bone transport, but it demonstrates advantages in lower hospitalization costs, shorter time from final union to full load, lower complication rates, and better post-operative quality of life. Conclusions. Bone transport and Masquelet method are the most widely used modern techniques in the treatment of patients with bone defects. Positive results with the use of these techniques are about 86–95 %, which is quite significant considering polystructural lesions. Each method is characterized by advantages and disadvantages, which are determined by the specifics of its implementation and the severity of the injury, which requires the use according to clearly defined indications.

кістковий дефект; незрощення; кістковий транспорт; метод Masquelet; ускладнення

bone defect; nonunion; bone transport; Masquelet me­thod; complications