Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.



Всесвітній день боротьби із запальними захворюваннями кишечника
день перший
день другий

Коморбідний ендокринологічний пацієнт

Всесвітній день боротьби із запальними захворюваннями кишечника
день перший
день другий

Коморбідний ендокринологічний пацієнт

Международный эндокринологический журнал Том 17, №3, 2021

Вернуться к номеру

Шановні читачі!

Щороку 25 травня в усіх країнах відзначається Всесвітній день щитоподібної залози (World Thyroid Day). Дата увійшла до календаря в 2009 році, коли Європейська тиреоїдна асоціація запропонувала відзначати день, присвячений цій темі, на міжнародному рівні. 
Нещодавно минуло століття від публікації класичного дослідження американських лікарів D. Marine і O. Kimball про ефективність профілактики ендемічного зоба в дітей у штаті Огайо. Попри значний світовий прогрес у питаннях подолання йодного дефіциту, населення України продовжує жити за умов ризику розвитку йододефіцитних захворювань (ЙДЗ). Для подолання проблеми на популяційному рівні критично необхідним є прийняття законодавчих актів, які б регламентували універсальне йодування харчової солі в країні. Як загальну мету слід розглядати Україну без йодного дефіциту, де кожна людина отримує відповідну до її потреб кількість йоду, а дітям забезпечується можливість адекватного інтелектуального розвитку.
Хоча зоб відомий з незапам’ятних часів, донині існує проблема визначення нормальних розмірів щитоподібної залози, без розв’язання якої діагностика зоба залишається вкрай суб’єктивною. Наприклад, в Швеції за останні 20 років не було зареєстровано жодного випадку ендемічного зоба, що не дивно: країна вже десятиліття тому усунула цю патологію, а медіана вмісту йоду в сечі вказує на оптимальну забезпеченість населення йодом. За даними Всесвітньої мережі з йоду (Iodine Global Network), Україна належить до регіонів з дефіцитом йоду, медіанна концентрація йоду в сечі її жителів не перевищує 90 мкг/л. Однак ці дані були отримані в результаті досліджень, проведених ще в 2002 році. 
Разом із тим дефіцит йоду, за даними світової статистики, є однією з найбільш поширених причин ураження головного мозку і порушення психічного розвитку. Дефіцит йоду, як одна з небагатьох причин розумової відсталості, є важливою проблемою охорони здоров’я. Повідомляється про інший сценарій когнітивних наслідків йодного дефіциту, коли ситуація обтяжується розвитком поведінкових розладів, таких як аутизм і синдром порушення активності та уваги. Так, продемонстроване підвищення ризику цього синдрому в матерів із ненормальним вмістом гормонів щитоподібної залози у ранніх термінах вагітності. Результати лабораторних досліджень допомогли встановити, що дефіцит йоду призводить до необоротних змін у клітинах кори головного мозку. З іншого боку, спостерігається патологічна міграція нейронів. Ці механізми зумовлюють порушення ключових когнітивних функцій.
Оцінка йодної забезпеченості пов’язана з певними проблемами, одна з яких полягає в відсутності загальноприйнятих методів для визначення в популяції частки осіб з дефіцитом йоду. Зараз в усьому світі двома основними статистичними показниками, необхідними для оцінки статусу йодного забезпечення, є величина медіанної концентрації йоду в сечі і частка зразків сечі з рівнем йоду нижче за 50 мкг/л. Репрезентативною групою прийнято вважати дітей молодшого шкільного віку (6–12 років), причому сам збір матеріалу проводиться безпосередньо у школах, що забезпечує необхідну випадковість відбору. 
Згідно з даними Всесвітньої мережі з йоду, число країн, які мають дефіцит йоду, з 1990 по 2017 р. значно зменшилось — із 113 до 20. Поряд з Україною в цей список входять також Гаїті, Фінляндія, Росія, Італія, КНДР, Ліван, В’єтнам, Мадагаскар, Малі, Буркіна-Фасо, Судан, Південний Судан, Бурунді, Ангола, Мозамбік, Вануату, Ізраїль, Ліхтенштейн, Самоа. Отже, проблема дефіциту йоду залишається невирішеною в Україні, оскільки заходи масової йодної профілактики недостатньо ефективні. Універсальне йодування солі в Україні так і не запроваджене, а географічне розташування та статки населення не залишають надії на регулярне вживання морепродуктів більшістю родин. 
Пандемія COVID-19 загострила проблеми, пов’язані з дефіцитом мікронутрієнтів, особливо в країнах із низьким соціально-економічним рівнем. Генеральний секретар ООН попередив, що COVID-19 може порушити функціонування системи харчування, що спричинить наслідки для здоров’я та харчування, тяжкості і масштабу яких людство не бачило вже більше ніж пів століття. Ще до пандемії експерти вказували, що майже третина населення світу потерпає від хвороб, асоційованих із дефіцитом харчування. Пандемія COVID-19 у багатьох країнах світу знизила доступність свіжих продуктів і продуктів тваринного походження. Локдаун і світовий економічний спад зумовили значне скорочення споживання фруктів, овочів, м’яса і молочних продуктів і при цьому призвели до збільшення вживання борошна, круп і субпродуктів, що зазвичай не містять достатньої кількості основних нутрієнтів. У Керівництві ВООЗ щодо дієти в контексті поточної пандемії вказується, що правильне харчування має вирішальне значення для здоров’я, особливо в часи небувалої інфекційної загрози. І йдеться не тільки про недоїдання та втрату маси тіла, які, безумовно, впливають на тривалість життя, розумову і фізичну активність, але й про так званий прихований голод. Адже, як відомо, саме мікронутрієнти (мінерали та вітаміни) мають основне значення для адекватного функціонування імунної системи та забезпечення опірності інфекційним захворюванням протягом життя.
Універсальним засобом масової йодної профілактики є йодована сіль, але такий метод ефективний за умови прийняття відповідних законодавчих актів. Спорадичне використання йодованої солі в окремих домогосподарствах не дає значущого профілактичного ефекту в масштабах популяції. Причини обмеженої ефективності індивідуального використання йодованої солі в окремих домогосподарствах для профілактики ЙДЗ полягають у сучасних тенденціях широкого вживання таких продуктів харчування, як ковбаси, напівфабрикати, кондитерські продукти тощо, що зазвичай виготовляються в Україні з використанням звичайної, нейодованої кухонної солі. Україна залишається однією з лише двох країн Східної Європи та Центральної Азії, які не мають програми універсального йодування солі.
Оскільки ліквідувати йодний дефіцит як природний феномен на певній території неможливо, профілактика ЙДЗ має проводитися на постійній основі. Неприпустимо використовувати для йодної профілактики біологічно активні добавки, які не мають чітко визначеної контрольованої кількості йоду у своєму складі. В такому разі їх надходження в організм, особливо дитячий, може призвести до надходження або недостатньої, або надмірної дози йоду, що в обох випадках є нефізіологічним. У 2002 р. Науковий комітет із харчування Європейської комісії здоров’я та захисту споживача опублікував висновок, згідно з яким «вживання збагачених йодом препаратів морських водоростей, особливо висушених продуктів, може спричинити небезпечне надмірне надходження йоду» з ризиком виникнення порушення функції щитоподібної залози.
Як бачимо, йодний дефіцит лишається однією з найважливіших проблем громадського здоров’я в Україні. Останні опитування демонструють зменшення частки населення, яка споживає виключно йодовану сіль, — менше за 18 %. При цьому, відповідно до критеріїв ВООЗ, оптимальний йодний статус популяції забезпечується при споживанні такої солі понад 90 % населення. В нашій країні надзвичайно актуальним є питання масової профілактики ЙДЗ через прийняття відповідного закону України. Сподіваємось, що політики, від яких залежить це рішення, нарешті виконають свої зобов’язання щодо інтелекту вже наступної генерації українців. Тридцяти років для цього виявилось замало…

Традиційне вітання читачам ще з одного куточка України — витоку ріки Західний Буг

Кожна з річок Землі — чудесний світлий дар природи. Немов у живу істоту, вдихнула природа в річки вічний рух. Струмочки води, ледь зародившись, поступово ростимуть і мужнітимуть, а невеличкий потік перетворюється на річкового богатиря. На Подільській височині, в селі Верхобуж на Золочівщині розпочинає свій шлях Західний Буг. Про цю ріку складено багато пісень і легенд, не лише українських, але й польських та білоруських, бо річка Західний Буг об’єднує народи України, Республіки Польща та Республіки Білорусь. На відміну від багатьох інших річок України, що починаються маленькими струмочками, Західний Буг бере свій початок повноводним потоком. У минулому відразу при витоку річки працював водяний млин, а це означає, що води було досить, щоб крутити тяжкі млинові жорна. 
Транскордонна річка Західний Буг належить до басейну Балтійського моря. Частина річки є природним кордоном між Польщею, Україною та Білоруссю. На території Польщі після злиття з річкою Нерев Західний Буг впадає у Віслу. Його звивисте річище дуже мальовниче та різноманітне. Приємно милуватися його красою — обривами і вирами, стрімнинами й тихими заводями. Береги Західного Бугу стали ідеальним місцем для організації природних заповідників і заказників, в яких зберігається первозданна краса цих місць. 
Цікаво, що, крім Всесвітнього дня щитоподібної залози, в Україні відзначається й День Західного Бугу. Святкування Дня Західного Бугу вперше започатковано у 2019 році. Цей день об’єднує ідейних захисників річки. Такі екологічні заходи покликані підвищувати екологічну свідомість громадськості, виховувати розуміння своєї персональної відповідальності за чистоту водойм. Ріки слід берегти, про них треба турбуватися, бо без цих живих джерел дорогоцінної вологи, які вічно оновлюються, взагалі немислиме життя на нашій планеті. Заболочування, засолювання, ерозія ґрунтів, оповзні й обвали, повені, забруднення і псування води, збіднення і зникнення корисної фауни і флори — так помщається водна стихія, якщо вступати з нею в конфлікт. Саме тому ми повинні спільними зусиллями як влади, так і громадськості зберегти Західний Буг для майбутніх поколінь. 
 
Із вдячністю до всіх людей, які підтримують «Міжнародний ендокринологічний журнал» і співпрацюють з ним, доносять до читача найактуальнішу та найтрендовішу інформацію. Бажаю усім миру, добра, непереборної жаги до життя, палаючого творчого вогника, любові, натхнення думок, бадьорості духу, активності та позитивного драйву, а найголовніше — здоров’я, щоб реалізувати все задумане!
Головний редактор професор,
експерт МОЗ України з ендокринології,
член Національної спілки журналістів України
Володимир Іванович Паньків


Вернуться к номеру