Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.



СІМЕЙНІ ЛІКАРІ ТА ТЕРАПЕВТИ

НЕВРОЛОГИ, НЕЙРОХІРУРГИ, ЛІКАРІ ЗАГАЛЬНОЇ ПРАКТИКИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ

КАРДІОЛОГИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, РЕВМАТОЛОГИ, НЕВРОЛОГИ, ЕНДОКРИНОЛОГИ

СТОМАТОЛОГИ

ІНФЕКЦІОНІСТИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, ПЕДІАТРИ, ГАСТРОЕНТЕРОЛОГИ, ГЕПАТОЛОГИ

ТРАВМАТОЛОГИ

ОНКОЛОГИ, (ОНКО-ГЕМАТОЛОГИ, ХІМІОТЕРАПЕВТИ, МАМОЛОГИ, ОНКО-ХІРУРГИ)

ЕНДОКРИНОЛОГИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, ПЕДІАТРИ, КАРДІОЛОГИ ТА ІНШІ СПЕЦІАЛІСТИ

ПЕДІАТРИ ТА СІМЕЙНІ ЛІКАРІ

АНЕСТЕЗІОЛОГИ, ХІРУРГИ

International neurological journal Том 17, №3, 2021

Back to issue

Pramipexole extended release: new options for continuous dopaminergic stimulation in Parkinson’s disease

Authors: Карабань І.М.
ДУ «Інститут геронтології імені Д.Ф. Чеботарьова НАМН України», м. Київ, Україна

Categories: Neurology

Sections: Specialist manual

print version


Summary

Найважливішим підходом до дофамінергічної стимуляції при хворобі Паркінсона (ХП) є застосування агоністів дофамінових рецепторів (АДР). Порівняно з препаратами леводопи АДР характеризуються меншим ризиком розвитку лікарських дискінезій і моторних флуктуацій, відсутністю необхідності метаболізації в головному мозку й встановленим в експерименті нейропротективним потенціалом. Одним з найбільш ефективних препаратів цієї групи є праміпексол — синтетичне похідне бензотіазолу (тетрагідробензотіазол). Праміпексол є потужним агоністом D2-рецепторів з максимальною спорідненістю до підтипу D3-рецепторів. Стимуляція D2-рецепторів базальних гангліїв забезпечує ефект препарату щодо рухових проявів захворювання, у той час як стимуляція D3-рецепторів лімбічної системи зменшує немотор-ні прояви, у тому числі позитивно впливає на нейропсихологічний статус і зменшує ступінь вираженості депресивного синдрому у хворих із ХП. Ефективність праміпексолу доведена численними дослідженнями як на ранніх стадіях ХП — як монотерапії, так і на розгорнутих стадіях — у поєднанні з препаратами леводопи. Із розвитком захворювання схема його лікування ускладнюється за рахунок збільшення кількості прийнятих препаратів і кратності їх прийому. Це неминуче створює проблему недостатньої прихильності пацієнтів до лікування. У зв’язку з цим розроблена нова лікарська форма праміпексолу — праміпексол пролонгованої дії, що забезпечує його тривале вивільнення й допускає одноразовий прийом протягом дня. Це не тільки робить лікування хворого більш зручним, але й покращує прихильність пацієнтів до лікування, підвищує довгострокову ефективність терапії. Крім того, при повільному вивільненні праміпексолу протягом доби досягається більш стабільна його концентрація в крові, що може забезпечити кращу переносимість і ефективний контроль симптомів захворювання протягом усього дня (як у денний, так і в нічний час).

The most important approach to dopaminergic stimulation in Parkinson’s disease is the use of dopamine agonists. Compared with levodopa agents, dopamine agonists are characterized by a lower risk of drug-induced dyskinesia and motor fluctuations, no need for brain metabolism and the neuroprotective potential established in the experiment. One of the most effective drugs in this group is pramipexole — a synthetic benzothiazole derivative (tetrahydrobenzothiazole). Pramipexole is a potent D2-receptor agonist with maximal affinity for the D3-receptor subtype. Stimulation of D2-receptors of the basal ganglia provides the effect of the drug on motor manifestations of the disease, while stimulation of D3-receptors of the limbic system reduces non-motor manifestations, including a positive effect on neuropsychological status and reduced severity of depressive syndrome in patients with Parkinson’s disease. The effectiveness of pramipexole has been proven by numerous studies both in the early stages of Parkinson’s disease — as monotherapy and in the advanced stages — in combination with levodopa agents. With the development of the disease, the scheme of its treatment became more complex due to an increase in the number of drugs taken and the frequency of their administration. This inevitably creates a problem of insufficient adherence of patients to treatment. In this regard, a new dosage form of pramipexole has been developed — long-acting pramipexole, which ensures its extended release and allows a single dose during the day. This not only makes the treatment of the patient more convenient, but also improves the adherence of patients to treatment, increases the long-term effectiveness of therapy. In addition, with the slow release of pramipexole during the day, its concentration in the blood is more stable, which can provide better tolerance and effective control of symptoms of the disease throughout the day (both during the day and at night).


Keywords

хвороба Паркінсона; агоністи дофамінових рецепторів; праміпексол пролонгованого вивільнення; постійна дофамінергічна стимуляція

Parkinson’s disease; dopamine agonists; pramipexole extended release; continuous dopaminergic stimulation

Хвороба Паркінсона (ХП) — це хронічне прогресуюче захворювання головного мозку, що проявляється переважно руховими розладами у вигляді гіпокінезії, ригідності м’язів, тремору спокою і постуральних порушень, а також широким спектром немоторних розладів, що включає вегетативні, когнітивні, афективні, сенсорні та інші порушення [1, 2]. Незважаючи на мультисистемність ураження, властивого ХП, основне значення у формуванні клінічного синдрому надається патології дофамінпродукуючих нейронів у компактній частині чорної субстанції середнього мозку [3]. Саме тому ключовим підходом у терапії ХП протягом уже декількох десятиліть залишається корекція нейротрансмітерного, і в першу чергу дофамінового, дисбалансу в центральній нервовій системі, здійснюваного призначенням дофамінергічних засобів, перш за все леводопи й агоністів дофамінових рецепторів (АДР). Ця терапія має симптоматичний характер і дозволяє істотно компенсувати рухові функції пацієнта, а також протягом тривалого часу зберігати прийнятну якість життя [4].

Роль праміпексолу — агоніста дофамінових рецепторів у лікуванні хвороби Паркінсона

Препаратами першого ряду при ХП є леводопа й різноманітні представники групи АДР [5, 6]. Леводопа залишається загальновизнаним золотим стандартом у лікуванні цього захворювання, проте вже через 3–5 років після початкового вираженого протипаркінсонічного ефекту з’являються характерні лікарські ускладнення — флуктуації клінічної симптоматики й леводопа-індуковані дискінезії [7]. У зв’язку з цим медикаменти, що діють в обхід дегенеруючих нігростріарних нейронів, тобто безпосередньо стимулюють дофамінові рецептори, є патогенетично значущими в комплексній лікарській терапії ХП [8, 9].
Поява неерголінових агоністів дофамінових рецепторів, таких як праміпексол, сприяла перегляду тактики ведення осіб із ХП [10–12]. Так, у пацієнтів із хворобою на розгорнутих стадіях, які отримували препарати леводопи, додавання АДР дозволило зменшити дозу леводопи і, отже, знизити ризик розвитку й вираженості моторних флуктуацій і дискінезій. Надалі було показано, що даний клас лікарських засобів при використанні в монотерапії на початкових стадіях ХП за ефективністю не поступається препаратам леводопи й дозволяє відстрочити їх призначення [13, 14].
До переваг АДР належать [15, 16]: більш тривалий (порівняно з леводопою) період напіввиведення й більш стабільна стимуляція дофамінових рецепторів; менший ризик розвитку моторних флуктуацій і дискінезій; висока ефективність щодо тремору; відсутність конкуренції з харчовими амінокислотами, що дозволяє приймати АДР незалежно від прийому їжі; відсутність необхідності подальшого метаболізування в центральній нервовій системі; антидепресивний ефект.
Праміпексол — синтетичний неерголіновий агоніст дофамінових рецепторів, похідне бензотіазолу, що переважно діє на D3-підтип D2-дофамінових рецепторів у стріатумі й лімбічній системі [17]. Завдяки стимуляції D2-рецепторів базальних гангліїв препарат забезпечує ефект відносно рухових проявів захворювання, а стимуляція D3-рецепторів лімбічної системи зменшує немоторні прояви, у тому числі позитивно впливає на ней-ропсихологічний статус і зменшує ступінь вираженості депресивного синдрому у хворих із ХП [18–20, 25].
Застосування праміпексолу ефективне на всіх стадіях хвороби Паркінсона — ранній, розгорнутій і пізній. На ранній стадії ХП призначення праміпексолу як монотерапії або в комбінації з інгібітором моноаміноксидази типу В, амантадином або холінолітиком дозволяє істотно покращити основні симптоми паркінсонізму й відстрочити призначення препаратів леводопи, тим самим знизити ризик розвитку моторних флуктуацій і дискінезій, що неминуче виникають на тлі тривалої терапії леводопою. Тривалі проспективні дослідження демонструють, що навіть через 6 років після початку лікування в осіб, які починали його з праміпексолу, частота дискинезій була нижчою, ніж у пацієнтів, які починали терапію з препаратів леводопи [21–23].
На розгорнутій і пізній стадіях ХП застосування праміпексолу в комбінації з препаратами леводопи дозволяє знизити необхідну дозу останнього, зменшити вираженість ускладнень, що виникають при тривалій терапії леводопою, а також провести корекцію мотор-них флуктуацій і дискінезій. Як свідчить багаторічний досвід застосування, праміпексол за своєю ефективністю перевершує протипаркінсонічні засоби інших груп при моторних флуктуаціях, забезпечуючи більш значне подовження періоду «вимкнення» [21].
Праміпексол має антиоксидантний ефект, реалізований за рахунок наявності в його структурі гідроксильованого бензольного кільця, що має властивості збирача вільних радикалів. Він підвищує експресію глутатіону, каталази й супероксиддисмутази в нейронах, запобігає дії мітохондріальних токсинів, значно зменшує концентрацію активних форм кисню в мітохондріальній фракції [26]. Антиапоптотичний потенціал праміпексолу проявляється рекрутуванням мозкового нейротрофічного фактора (BDNF), запобіганням кальційзалежній дегенерації мітохондрій, зменшенням активації каспази-3 і вивільненням цитохрому С — індукторів апоптозу [27, 28]. 
До дофамінергічних нейропротекторних властивостей праміпексолу відносять стимуляцію пресинаптичних дофамінових авторецепторів (контроль синтезу й кругообігу дофаміну), а також інгібування глутаматної нейротоксичності, пов’язаної з гіперактивністю субталамічного ядра. Також у клінічній практиці є певні непрямі ознаки, виявлені з використанням позитронної емісійної томографії, що свідчать про можливу здатність праміпексолу сповільнювати темп наростання дегенеративних змін нігростріатних терміналів [29].

Праміпексол пролонгованої дії — нові можливості в лікуванні хвороби Паркінсона

З розвитком хвороби Паркінсона схема лікування неминуче ускладнюється за рахунок збільшення кількості прийнятих препаратів і кратності їх прийому. Це неминуче створює проблему недостатньої прихильності пацієнтів до лікування: чим складніша схема лікування, чим більше препаратів пацієнт змушений приймати, чим вища кратність їх прийому, тим частіше пацієнт навмисно або ненавмисно відхиляється від призначень лікаря. У зв’язку з цим розробка нових лікарських форм протипаркінсонічних препаратів, що забезпечують їх тривале вивільнення й допускають одноразовий прийом протягом дня, не просто робить лікування більш зручним, але і, покращуючи прихильність пацієнтів до лікування, підвищує довгострокову ефективність терапії [30, 31].
Праміпексол подовженої дії (Acino Pharmа) — нова лікарська форма праміпексолу з тривалим (контрольованим) вивільненням, що припускає одноразовий прийом протягом дня. На відміну від традиційної форми праміпексолу з негайним вивільненням, яку необхідно приймати три рази на день, нова форма передбачає одноразовий прийом протягом доби. Активна діюча речовина в таблетках обох форм ідентична, однак завдяки особливій структурі таблетки препарату подовженої дії праміпексол при проходженні через шлунково-кишковий тракт поступово перетворюється на гель, рівномірно вивільняється протягом 24 годин, що дозволяє забезпечувати стабільну терапевтичну концентрацію лікарської речовини в організмі упродовж тривалого періоду часу, а також підвищує прихильність пацієнтів до терапії [32–34].
При розробці нової лікарської форми була врахована можливість простого, одномоментного переходу від традиційної форми препарату до нової, оскільки рівні добові дози препарату з негайним і тривалим вивільнення чинять однакову протипаркінсонічну дію [34]. Це було підтверджено в дослідженні О. Rascol [35], у якому взяли участь 156 пацієнтів, які страждають від ХП. Його результати продемонстрували, що при одномоментному переведенні пацієнтів, які приймали раніше препарат із негайним вивільненням, на рівну дозу препарату з тривалим вивільненням досягнутий ефект зберігається у 84,5 % випадків. Більше того, при переході на препарат із тривалим вивільненням відзначалася тенденція до зниження оцінки за UPDRS, більш високої оцінки за шкалою загального враження, збільшення числа респондерів [35].
Подібні результати були отримані в дослідженні Y. Mizuno [36], у якому успішне одномоментне переведення на препарат праміпексолу з тривалим вивільненням було здійснене у 83 % з 112 пацієнтів, які взяли в ньому участь. Більше того, при цьому відзначалася тенденція до більш високого ефекту при збереженні тієї ж добової дози.
Праміпексол подовженої дії випускається в таблетках із дозуванням 0,75 і 1,5 мг, що дозволяє поступово підбирати дозу. Таблетки слід приймати 1 раз на день, приблизно в один і той же час, найбільш зручний для пацієнта. Як показує практичний досвід, пацієнтам із ранньою стадією ХП краще приймати препарат у ранкові години. Якщо пропущена доза препарату, її слід прийняти, якщо з моменту звичайного часу прийому не минуло понад 12 годин, в іншому випадку чергова доза повинна прийматися наступного дня у звичайний час [21].
Якщо праміпексол починає приймати пацієнт, який уже знаходиться на лікуванні леводопою, доза останньої може бути знижена, особливо при виникненні дофамінергічних ускладнень. У дослідженні О.С. Левіна було показано, що призначення праміпексолу пролонгованого вивільнення пацієнтам, які раніше отримували леводопу, дозволяє протягом 6 місяців знизити її дозу більше ніж у половині випадків: у хворих із I–II стадіями — у середньому на 20 %, а у хворих із III–IV стадіями — на 10 % [41].

Праміпексол пролонгованої дії — доведена ефективність лікування ХП на ранній стадії захворювання

Ефективність праміпексолу з тривалим вивільненням у пацієнтів із ранньою стадією ХП підтверджена в декількох плацебо-контрольованих дослідженнях. У дослідження W. Poewe et al. (2011) було включено 539 пацієнтів, середня тривалість захворювання становила 12 місяців. Пацієнтів розподілили на три групи (співвідношення 2 : 2 : 1). Перша група отримувала препарат зі швидким вивільненням, друга — з тривалим вивільненням, а третя — плацебо протягом 26 тижнів. Виявилося, що обидві лікарські форми однаково зменшують вираженість симптомів паркінсонізму, оцінювану за сумарним показником частин II і III шкали UPDRS, а також за шкалою загального враження. Не виявлено суттєвих відмінностей і за частотою побічних ефектів [42].
У дослідженні L. Salin et al. (2009) було відзначено, що, незважаючи на порівнянні результати при застосуванні обох лікарських форм праміпексолу (оцінка за допомогою шкали UPDRS і шкали загального клінічного враження), показник за шкалою загального клінічного враження пацієнтів був вищим при використанні препарату з тривалим вивільненням. Це може відображати більш сприятливу дію даної лікарської форми на немоторні симптоми [43].
R. Hauser et al. (2009), які проводили плацебо-конт-рольоване дослідження препарату зі швидким і тривалим вивільненням за участю 259 пацієнтів із хворобою Паркінсона (тривалість захворювання близько року), також дійшли висновку про еквівалентну ефективність рівних добових доз обох лікарських форм (оцінка за частинами II і III шкали UPDRS знизилася на 7,5 і 7,4 бала відповідно), при цьому профіль і частота побічних ефектів були порівнянними [44].
Проведення клінічних досліджень з метою порівняння зручності застосування традиційної і пролонгованої форми праміпексолу на ранній стадії ХП показало, що майже 94 % респондентів віддають перевагу препарату з одноразовим прийомом. Це пов’язано з меншою ймовірністю забування про прийом препарату, а також із психологічним відчуттям зменшення кількості медикаментів, що приймаються щодня [34].

Застосування праміпексолу з тривалим вивільненням на розгорнутій і пізній стадіях хвороби Паркінсона

На розгорнутій і пізній стадіях ХП усі пацієнти змушені починати прийом препаратів леводопи, тому що лікарські засоби інших груп вже не можуть компенсувати все наростаючий руховий дефіцит. При цьому поступово розвивається трансформація клінічної картини захворювання, з’являються моторні флуктуації і дискінезії. Праміпексол пролонгованого вивільнення за рахунок тривалої активації дофамінових рецепторів сприяє зменшенню вираженості моторних флуктуацій і дискінезій, зменшує тривалість періоду «вимкнення», а також дозволяє знизити добові дози препаратів леводопи.
Найбільш важливе дослідження праміпексолу з тривалим вивільненням на розгорнутій стадії хвороби Паркінсона було виконане А. Schapira et al. (2011). У ньому взяли участь 517 пацієнтів із хворобою Паркінсона (тривалість захворювання близько шести років), які приймали в середньому 600 мг леводопи на добу. Пацієнти були розділені на три групи у співвідношенні 1 : 1 : 1, при цьому одна з груп приймала традиційну форму праміпексолу, інша — сучасну форму препарату, третя — плацебо. 
На тлі прийому праміпексолу з тривалим вивільненням порівняно з вихідним рівнем відзначене зниження оцінки за II і III частинами UPDRS на 11 балів (4,9 бала порівняно з плацебо), а тривалість періоду «вимкнення» зменшилася на 2,1 години на добу (0,7 години щодо плацебо). Вірогідних відмінностей щодо клінічного ефекту порівняно з препаратом праміпексолу негайного вивільнення відзначено не було. Частота й ступінь вираженості побічних ефектів при застосуванні обох лікарських форм були порівнянними, проте частота нудоти й запаморочення на фоні прийому препарату з тривалим вивільненням була нижчою, ніж при прийомі традиційного препарату [45].
При проведенні клінічних досліджень з метою порівняння традиційної і пролонгованої форми праміпексолу серед пацієнтів із розгорнутими стадіями хвороби пролонговану форму вибрали 89 % учасників опитування, відзначивши зручність одноразового прийому [21].

Висновки

Отже, праміпексол пролонгованої дії — це нова лікарська форма праміпексолу з тривалим (контрольованим) вивільненням, що передбачає його одноразовий прийом протягом дня. Завдяки особливій структурі праміпексол пролонгованої дії при проходженні через шлунково-кишковий тракт поступово перетворюється на гель, рівномірно вивільняється протягом 24 годин, що дозволяє забезпечувати стабільну терапевтичну концентрацію лікарської речовини в організмі протягом тривалого періоду часу. Це, у свою чергу, дозволяє ефективно контролювати симптоми ХП, покращує прихильність пацієнтів до терапії, зменшує частоту пропусків прийому дози.
У подвійних сліпих рандомізованих контрольованих дослідженнях за участю пацієнтів як з ранніми, так і пізніми стадіями ХП було продемонстровано, що праміпексол з пролонгованим вивільненням за ефективністю еквівалентний праміпексолу негайного вивільнення. При цьому обидві лікарські форми препарату вірогідно перевершують плацебо. Переведення пацієнтів зі стандартної форми на форму з пролонгованим вивільненням можна здійснювати одномоментно, при цьому більше ніж у 80 % пацієнтів корекція дози не потрібна.
Конфлікт інтересів. Не заявлений.
 
Промономер UA-PRAM-PUB-042021-027
 
Отримано/Received 02.04.2021
Рецензовано/Revised 15.04.2021
Прийнято до друку/Accepted 20.04.2021

Bibliography

1. Катунина Е.А., Малыхина Е.А., Чуканова А.С. Болезнь Паркинсона. http://do.rsmu.ru/fileadmin/user_upload/lf/lf16/Bolezn_Parkinsona.pdf.
2. Иллариошкин С.Н., Селиверстов Ю.А. Болезнь Паркинсона. Справочник практикующего специалиста. Москва, 2019.
3. Иллариошкин С.Н. Болезнь Паркинсона и расстройства движений. Руководство для врачей. Москва, 2011. С. 41.
4. Штока В.Н. Экстрапирамидные расстройства. Руководство по диагностике и лечению. Москва, 2002.
5. Иллариошкин С.Н. Паркинсонизм с ранним началом. Нервные болезни. 2006. № 3. С. 14-20.
6. Иллариошкин С.Н., Иванова-Смоленская И.А., Загоровская Т.Б. и др. Семилетний опыт применения Мирапекса у больных с различными формами первичного паркинсонизма. Журн. неврол. и психиатр. 2006. № 11. С. 26-32.
7. Иллариошкин С.Н. Терапия паркинсонизма: возможности и перспективы. Consilium Medicum. Неврол. и ревматол. 2009. № 1. С. 35-40.
8. Крыжановский Г.Н., Карабань И.Н., Магаева С.В., Кучеряну В.Г., Карабань Н.В. Болезнь Паркинсона (этиология, клиника, диагностика, лечение, профилактика). Москва: Медицина, 2002. 335 с.
9. Olanow C.W., Stern М.В. Sethi К. The Scientific and Clinical Bases for the Treatment of Parkinson’s disease. Neurology. 2009. Vol. 72. № 21. Suppl. 4. S9-S55.
10. Федорова Н.В., Кулуа Т.К. Опыт применения прамипексола в лечении болезни Паркинсона. Consilium Medicum. 2007. № 2. С. 103-107.
11. Reichmann H., Brecht H.M., Koster J. et al. Pramipexole in routine clinical practice: a prospective observational trial in Parkinson’s disease. CNS Drugs. 2003. Vol. 17. № 13. Р. 965-973.
12. Korczyn A.D., Gurevich T. Parkinson’s disease: before the motor symptoms and beyond. J. Neurol. Sci. 2010. Vol. 289. Р. 2-6.
13. Parkinson’s Study Group CCI Long-term effect of initiating pramipexole vs levodopa in early Parkinson disease. Arch. Neurol. 2009. Vol. 66 (5). Р. 563-570.
14. Hauser R.A., Auinger P. Parkinson Study Group. Determination of minimal clinically important change in early and advanced Parkinson disease. Mov. Disord. 2011. Vol. 26. Р. 813-818.
15. Parkinson’s Study Group. Pramipexole vs levodopa as initial treatment for Parkinson disease: a randomized controlled trial. JAMA. 2000. Vol. 284. № 15. Р. 1931-1938.
16. Chen J. Optimizing use of a dopamine agonists in Parkinson disease. Pharmacy Times. 2007. Vol. 73. Р. 111-121.
17. Ferreira J., Katzenschlager R., Bloem В. et al. Summary of the recomendations of the EFNS/MDS-ES review on the therapeutic management of Parkinson’s disease. European Journal of Neurology. 2013. Vol. 20. Р. 5-15.
18. Рarkinson Study Group. A randomized controlled trial comparing Pramipexole with Levodopa in early Parkinson’s disease: design and methods of the CALM-PD study. J. Clin. Neuropharmakol. 2000. 23 (1). 34-44.
19. Pinter M.M., Pogarell O., Oertel W.H. Efficasy, safety and tolerance of non-ergoline dopamine agonist pramipexole in the treatment of advanced Parkinson’s disease: a double-blind, placebo controlled, randomized, multicentre study. J. Neurol. Neurosurg. Psychiatry. 1999. 66(4). 436-41.
20. Pogarell O., Gasser T., van Hilten J.J. et al. Pramipexole in patients with Parkinson’s disease and marked drug resistant tremor: a randomized double-blind, placebo controlled, multicentre study. J. Neurol. Neurosurg. Psychiatry. 2002. 72(6). 713-20.
21. Левин О.С., Смоленцева И.Г., Церенсодном Б. Эффективность прамипексола при болезни Паркинсона (по данным открытого 12-месячного исследования). Фарматека. 2007. № 1. С. 28-34.
22. Dziedzicka-Wasylewska M., Ferrari F., Johnson R.D. et al. Mechanisms of Action of Pramipexole: Effects on Receptors. Rev. Contemp. Pharmacother. 2001. 12. 1-31.
23. Kvernmo T., Härtter S., Bürger E. A Review of the Receptor Binding and Pharmacokinetic Properties of Dopamine Agonists. Clin. Therap. 2006. 28. 1065-1078.
24. Левин О.С. Применение прамипексола с длительным высвобождением в лечении болезни Паркинсона. https://umedp.ru/articles/primenenie_pramipeksola_s_dlitelnym_vysvobozhdeniem_v_lechenii_bolezni_parkinsona.html.
25. Левин О.С., Федорова Н.В. Болезнь Паркинсона. Москва, 2006.
26. Jenner P., Könen-Bergmann M., Schepers C., Haertter S. Pharmacokinetics of a once-daily extended-release formulation of pramipexole in healthy male volunteers: three studies. Clin. Ther. 2009. 31(11). 2698-2711.
27. Mireau J., Schneider F.J., Ensinger H.A. et al. Pramipexole binding and activation of cloned and expressed dopamine D2, D3 and D4 receptors. Eur. J. Pharmacol. 1995. 290(1). 29-36.
28. Möller J.C., Oertel W.H. Pramipexole in the treatment of Parkinson’s disease: new developments. Expert Rev. Neurother. 2005. 5. 581-586.
29. Olanow C.W., Stern М.В., Sethi К. The Scientific and Clinical Bases for the Treatment of Parkinson’s disease. Neurology. 2009. Vol. 72. № 21. Suppl. 4. S9-S55.
30. Chwieduk C.M., Curran M.P. Pramipexole extended release in Parkinson’s disease. CNS Drugs. 2010. № 24. 327-336.
31. Grosset K.A., Bone I., Grosset D.G. Suboptimal Medication Adherence in Parkinson’s Disease. Mov. Disord. 2005. № 20(11). С. 1502-1507.
32. Rascol O., Barone P., Debieuvre C.D. Overnight switching from immediate- to extended-release (ER) in early Parkinson’s dise-ase. Neurology. 2009. 72 (11 Suppl.). A320.
33. Левин О.С. Прамипексол в лечении болезни Паркинсона: практические аспекты применения формы с замедленным высвобождением. Совеременная терапия в психатрии и неврологии. 2013. № 2. С. 24-29.
34. Обухова А.В. Опыт применения прамипексола пролонгированного действия при болезни Паркинсона. Эффективная фармакотерапия. Неврология и психиатрия. 2012. № 5(47). 
35. Chwieduk C.M., Curran M.P. Pramipexole extended release in Parkinson’s disease. CNS Drugs. 2010. 24. 327-336.
36. Mizuno Y., Yamamoto M., Kuno S. et al. Efficacy of Pramipexole Extended Release (ER) and Switching From Pramipexole Immediate Release (IR) to ER in Japanese Advanced Parkinson’s Disease (PD) Patients. Poster 2.192. XVIII WFN World Congress on Parkinson’s Disease and Related Disorders Miami Beach. 2009.
37. Poewe W., Barone P., Hauser R.A. et al. Pramipexole exten-ded-release is effective in early Parkinson’s disease. Mov. Disord. 2009. 24 (Suppl. 1). S273.
38. Salin L., Hauser R., Koester J. Double-blind evaluation of maintenance of efficacy of pramipexole extended-release in early Parkinson’s disease. Neurology. 2009. 72. 11.
39. Hauser R., Salin L., Koester J. Doubleblind evolution of pramipexole extended-release (ER) in early Parkinson’s disease. Neurology. 2009. 72 (Suppl. 3). 11. A412-3.
40. Schapira A.H., Barone P., Hauser R.A. et al. Efficacy and safety of pramipexole extended-release for advanced Parkinson’s dise-ase. Mov. Dis. 2009. 24 (Suppl. 1). 277-8.
41. Левин О.С. Прамипексол в лечении болезни Паркинсона: практические аспекты применения формы с замедленным высвобождением. Совеременная терапия в психатрии и неврологии. 2013. № 2. С. 24-29.
42. Poewe W., Barone P., Hauser R.A. et al. Pramipexole exten-ded-release is effective in early Parkinson’s disease. Mov. Disord. 2009. 24 (Suppl. 1). S273.
43. Salin L., Hauser R., Koester J. Double-blind evaluation of maintenance of efficacy of pramipexole extended-release in early Parkinson’s disease. Neurology. 2009. 72. 11.
44. Hauser R., Salin L., Koester J. Doubleblind evolution of pramipexole extended-release (ER) in early Parkinson’s disease. Neurology. 2009. 72 (Suppl. 3). 11. A412-3.
45. Schapira A.H., Barone P., Hauser R.A. et al. Efficacy and safety of pramipexole extended-release for advanced Parkinson’s disease. Mov. Dis. 2009. 24 (Suppl. 1). 277-8.

Back to issue