Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

Мобильная версия

Регистрация Забыли пароль?


UkrainePediatricGlobal
UkrainePediatricGlobal

Журнал «Здоровье ребенка» Том 15, №6, 2020

Вернуться к номеру

Сучасна нейропротекція в педіатрії

Сучасна нейропротекція в педіатрії

Авторы: Хайтович М.В.
Національний медичний університет імені О.О. Богомольця, м. Київ, Україна

Рубрики: Педиатрия/Неонатология

Разделы: Справочник специалиста

Версия для печати


Резюме

У статті наведено основні механізми дії нейропротекторів і сучасні стратегії нейропротекції. Доведено, що в першу чергу ефективність нейропротекторів обумовлена антиексайтотоксичним ефектом, перериванням швидких реакцій глутамат-кальцієвого каскаду, блокадою прозапальних цитокінів і молекул адгезії, гальмуванням прооксидантних ферментів, посиленням трофічного забезпечення, запобіганням апоптозу. Описано нейропротекторні властивості комплексних препаратів Сілента і Когівіс. Висока ефективність у педіатрії обумовлена потенціюванням дії їх компонентів, а безпека — низькими дозами кожного компонента.

В статье представлены основные механизмы действия нейропротекторов и современные стратегии нейропротекции. Доказано, что в первую очередь эффективность нейропротекторов обусловлена антиэксайтотоксичным эффектом, прерыванием быстрых реакций глутамат-кальциевого каскада, блокадой провоспалительных цитокинов и молекул адгезии, торможением прооксидантных ферментов, усилением трофического обеспечения, предупреждением апоптоза. Описаны нейропротекторные свойства комплексных препаратов Силента и Когивис. Высокая эффективность в педиатрии обусловлена потенцированием действия их компонентов, а безопасность — низкими дозами каждого компонента.

The article deals with the main mechanisms of neuroprotectors action and modern strategies of neuroprotection. It is proved that the effectiveness of neuroprotectors is primarily due to the anti-excitotoxic effect, interruption of rapid reactions of the glutamate-calcium cascade, blockade of pro-inflammatory cytokines and adhesion molecules, inhibition of pro-oxidant enzymes, increased trophic supply, prevention of apoptosis. The neuroprotective properties of complex drugs Silenta and Kogivis are described. Their high efficiency in pediatrics is due to the potentiation of the action of their components, and safety is due to the low doses of each of the components.


Ключевые слова

діти; нейропротекція; Когівіс; Сілента

дети; нейропротекция

children; neuroprotection; Kogivis; Silenta

doi: http://dx.doi.org/https://doi.org/10.22141/2224-0551.15.6.2020.215531
Нейропротекція — це підхід до збереження нейронів в умовах дії шкідливих факторів на головний мозок. Нейропротекція може бути застосована для запобігання впливу факторів ризику на нейрони до початку захворювання або прогресуванню пошкодження нейронів.
Відомо, що компенсаторні можливості головного мозку дітей досить великі, і навіть за наявності структурних змін можна не лише уникнути складних неврологічних розладів, але й досягнути повної компенсації порушених функцій. Результати останніх досліджень пояснюють цей факт явищем синаптичної пластичності, що забезпечує компенсаторно-адаптивну здатність центральної нервової системи (ЦНС) [1]. 
Вивченню стратегій нейропротекції присвячено велику кількість досліджень за кордоном і в Україні. Нейропротекція застосовується для запобігання і/або мінімізації феномену ексайтотоксичності. Даний феномен пов’язаний із накопиченням в екстрацелюлярному просторі збуджуючих нейротрансмітерів, насамперед глутамату. Надлишкова активація глутаматних рецепторів викликає складний каскад внутрішньоклітинних змін. Спочатку відбувається надмірне входження в нейрони іонів кальцію, що веде до активації протеолітичних процесів, пошкодження й смерті нейронів шляхом апоптозу або некрозу [2]. Як відомо, мітохондрії — ключові регулятори мозкової діяльності. Тригерні фактори порушують мітохондріальну біоенергетику, що призводить до пошкодження нейрональної передачі й самих нейронів [3]. Основні механізми нейропротекції, направлені на нормалізацію мітохондріальних функцій, подані на рис. 1. 
Відповідно, первинна нейропротекція перериває швидкі реакції глутамат-кальцієвого каскаду, а вторинна — направлена на зменшення ступеня вираженості наслідків пошкодження: блокаду прозапальних цитокінів, молекул адгезії, гальмування прооксидантних ферментів, посилення трофічного забезпечення, запобігання апоптозу [4].
Основні стратегії та засоби нейропротекції наведено на рис. 2. Серед немедикаментозних методів нейропротекції одним з найкращих є фізична активність. Як аеробні вправи, так і вправи на опір можуть впливати на метаболізм в організмі й стимулювати вивільнення з м’язів і печінки трофічних факторів (наприклад, міокінів). Також важливим є контроль дієти, забезпечення соціальної активності і якості сну, помірної когнітивної діяльності (наприклад, вивчення другої мови) [5].
Однак основним напрямом нейропротекції в сучасних умовах є застосування лікарських засобів, що захищають нервові клітини від ушкодження різними ендо- й екзогенними факторами і стимулюють діяльність ЦНС [6]. 
З урахуванням новітніх даних щодо ролі оксидативного стресу, запалення, апоптозу та інших біохімічних механізмів ушкодження головного мозку клінічне використання нейропротекторів направлене на переривання швидких механізмів загибелі клітин і зменшення проявів віддалених наслідків ішемії: блокаду прозапальних цитокінів, молекул клітинної адгезії, гальмування оксидативного стресу, нормалізацію нейрометаболічних процесів, інгібування апоптозу, зменшення когнітивного дефіциту [6]. 
На роль нейропротекторів було запропоновано велику кількість лікарських засобів із різними механізмами дії. Як показали результати експериментальних досліджень, антагоністи фенциклідинового сайту NMDA-рецептора (декстрорфан, церестат) скорочували розміри інфарктних змін при фокальній ішемії мозку, що підвищувало виживання тварин. Однак застосування даних засобів асоціюється із серйозними побічними ефектами (часто відмічається ністагм, катаплексія, локомоторні порушення, галюцинації тощо) [2]. Деякі антагоністи NMDA-рецепторів, такі як амантадин, рилузол і мемантин, використовуються в дорослих, але заборонені для використання в дітей через відсутність результатів досліджень [2]. 
До антагоністів NMDA-рецепторів з антиексайтотоксичним ефектом належать препарати магнію. Доведено, що дефіцит магнію спричиняє хронічне низькоінтенсивне запалення [7]. Іони Mg2+ блокують NMDA-асоційовані канали потенціалзалежним способом і, вступаючи з глутаматом у неконкурентний антагонізм, пригнічують вивільнення глутамату. Також магній вступає в антагонізм з іонами кальцію як на рівні його мембранних каналів, блокуючи надходження іонів кальцію в клітину, так і всередині клітини [8]. Підвищений вміст внутрішньоклітинного магнію призводить до збільшення буферизації кальцію в мітохондріях і пригнічує опосередковану ним активацію ферментів, а також перешкоджає виснаженню клітинних запасів АТФ. Магній покращує мозковий кровотік шляхом безпосереднього впливу на тонус судин, а також унаслідок антагонізму до ендотеліну-1. Крім того, він виявляє протисудомну, протизапальну, антиагрегантну, антиоксидантну активність [2]. 
Результати метааналізу великих клінічних досліджень показують, що застосування препаратів магнію антенатально у вагітних жінок асоціюється зі зменшенням ризику розвитку дитячого церебрального паралічу [9–13].
Цитрат магнію включено до складу комплексного нейроадаптогену Сілента, який також містить L-триптофан, сухі екстракти квіток ромашки аптечної (Matricaria chamomilla L.), листя меліси лікарської (Melissa officinalis L.) і суцвіть липи широколистої (Tilia platyphyllos Scop.). Слід зазначити, що кожен компонент робить внесок у нейропротекцію. 
Триптофан — це джерело утворення нікотинамідних коферментів, нікотинової кислоти, біогенного моноаміну серотоніну, гормону мелатоніну. Мелатонін — основний гормон епіфіза, він регулює добові ритми, доведено його антиоксидантні властивості [14]. За результатами нашого дослідження встановлено, що введення мелатоніну щурам з експериментальним цукровим діабетом сприяло захисту клітин головного мозку, при цьому зменшувались прояви оксидативного стресу, покращувались когнітивні функції [15, 16]. 
Ромашка аптечна (Matricaria chamomilla) з давніх часів використовувалася в медицині. Ромашка містить флавоноїди лютеолін та апігенін. 
Системний огляд результатів вивчення протизапальних властивостей 3’,4’,5,7-тетрагідрофлавону (лютеоліну) з 2009 по 2020 рік in silico, in vitro, in vivo і результатів клінічних досліджень дозволив встановити, що основні фармакологічні ефекти лютеоліну обумовлені протизапальною дією через регуляцію факторів транскрипції, таких як STAT3, NF-κB і AP-1. При цьому доведено безпечність і ефективність лютеоліну при застосуванні в пацієнтів із запальними захворюваннями [18]. 
Відомо, що при багатьох захворюваннях астроцити виділяють біологічно активні речовини, які викликають запалення в нейронах. Апігенін і лютеолін виявляють нейропротекторні властивості через активацію астроцитів і зниження продукції інтерлейкінів (ІЛ) — ІЛ-31 і ІЛ-33. Так, доведено, що пригнічення апігеніном активації ERK, NF-κB і STAT3 відповідало за інгібування IЛ-31 і IЛ-33, тоді як пригнічення лютеоліном активації JNK, p38, ERK, NF-κBіа STAT3 — за інгібування ІЛ-31 в астроцитах. Апігенін і лютеолін перешкоджали транслокації активованих STAT3 і NF-κB до ядра активованих астроцитів і згодом впливали на їх зв’язування з ДНК [17].
Лютеолін зменшує гіперхолестеринемію і непереносимість глюкози при ожирінні через експресією ABCG1 і SRB1 шляхом активації рецептора печінки X, сигнального шляху LXRα в клітинах HepG2 [19].
Антиоксидантні властивості лютеоліну асоціювались із запобіганням мозочковим пошкодженням (зменшення загальної кількості гранулярних клітин і клітин Пуркіньє, викликаних оксидативним стресом) унаслідок дії електромагнітних хвиль, що застосовуються в мобільних мережах [20]. Лютеолін зменшував нейрональне пошкодження, викликане ацетатом свинцю, шляхом пригнічення оксидативного стресу, нейрозапалення, нейрональної загибелі [21].
Дією флавоноїдів також пояснюють нейроактивні впливи екстракту суцвіть липи широколистої (Tilia platyphyllos Scop.).
Основні діючі компоненти меліси — ефірні масла, монотерпенові альдегіди, такі як геранієве, неролієве і цедратне масла, флавоноїди, таніни (розмаринова кислота), тритерпенові кислоти и гіркі субстанції. Меліса має антиоксидантні й протизапальні властивості, використовується при багатьох захворюваннях. Кардіопротекторні ефекти екстракту листя меліси поєднуються із антиаритмічними властивостями при ішемії-реперфузії [22]. Застосування меліси асоціюється зі зниженням рівня загального холестерину й систолічного артеріального тиску [23]. У комбінації з іншими фітозасобами меліса використовується для лікування розладів настрою [24]. 
Також великий інтерес щодо клінічного застосування в педіатрії з метою нейропротекції викликає комплексний препарат Когівіс, що містить аспарагіну моногідрат, N-ацетил-L-глутамін, DL-фосфосерин і вітамін В6. 
Відомо, що піридоксин (вітамін В6) відіграє ключову роль у розвитку мозку [25], а нестача піридоксину асоціюється з несприятливими наслідками з боку ЦНС [26]. Активний метаболіт піридоксину піридоксальфосфат є коферментом у реакціях декарбоксилювання амінокислот, що беруть участь у синтезі всіх нейромедіаторів [27, 28]. Вітамін В6 також виявляє антиоксидантні властивості, відіграє важливу роль у регуляції клітинного транспорту кальцію, захищає від нейротоксичності, викликаної ішемією і глутаматом [28], у тому числі при експериментальному цукровому діабеті [29]. Введення пирідоксину підвищує резистентність нігральних дофамінергічних нейронів при токсичних впливах, можливо, через посилення синтезу глутатіону [30]. 
Глутамін — найпоширеніша замінна вільна амінокислота (її вміст становить близько 20 % від загального вмісту амінокислот) в організмі людини. Глутамін використовують для підвищення активності імунної системи [31, 32]. Результати метааналізу 47 досліджень вказують на здатність додаткового введення глутаміну збільшувати масу тіла і — при застосуванні в дозі 200 мг/кг маси тіла — зменшувати кількість нейтрофілів [33]. Печінковий L-глутамін — важливий засіб транспорту аміаку й посередник метаболізму амінокислот між тканинами, особливо в ситуаціях катаболізму, наприклад при інтенсивних фізичних навантаженнях [34]. Хронічне вживання L-глутаміну забезпечує цитопротекторну дію через вплив на шаперон HSP70 у відповідь на пошкодження й запалення [35].
Аспарагін — амід аспарагінової кислоти, одна з двадцяти амінокислот, що входять до складу білків, бере участь у синтезі сечовини й піримідинових основ, а також у переамінуванні амінокислот. Результати останніх досліджень підкреслюють важливість аспарагіну в стабілізації активних ділянок убіквітин-зв’язаних ферментів [36].
Доведено, що DL-фосфосерин бере участь в активації, регенерації і диференціюванні нейронів, синтезі й вивільненні нейромедіаторів, проведенні біоелектричного струму, а також він знижує вироблення стресового гормону кортизолу в надниркових залозах. Фосфатаза фосфосерину перетворює його на L-серин [37]. Синтез L-серину відіграє важливу роль у розвитку й функціонуванні ЦНС. L-серин виявляє багато метаболічних функцій під час різних етапів розвитку, бере участь у синтезі білків і нуклеотидів, нейромедіаторів і ліпідів [38]. Крім того, L-серин є потужним нейротрофічним фактором і попередником низки важливих сполук, включно з фосфатидилсерином, сфінгомієліном, гліцином і D-серином. Нестача L-серину проявляється тяжкими неврологічними порушеннями [37]. 
Встановлено, що комплексні препарати Сілента і Когівіс покращують вегетативний тонус, вегетативну реактивність, вегетативне забезпечення діяльності й когнітивні функції в школярів. При цьому не було виявлено побічних ефектів [39]. 
Перспективним для запобігання нейродегенерації і втраті нейронів є стимулювання проліферації і диференціювання ендогенних стовбурових клітин, застосування індукованих плюрипотентних стовбурових клітин або мезенхімальних стовбурових клітин [5]. 
Отже, у наш час застосовують немедикаментозні й медикаментозні стратегії нейропротекції. У першу чергу ефективність нейропротекторів обумовлена антиоксидантною і протизапальною дією. Більшість лікарських засобів, які могли б впливати на розвиток феномену ексайтотоксичності, виявилися неефективними або токсичними при використанні в дітей, тому велика увага присвячена вивченню нейропротекторних ефектів важливих нутрієнтів (магнію, вітаміну В6, амінокислот) і фітозасобів. Висока ефективність комплексних препаратів обумовлена потенціюванням дії їх компонентів, а безпека — низькими дозами компонентів. Це обумовлює ефективність і безпеку застосування в педіатрії комплексних препаратів Сілента і Когівіс. 
Конфлікт інтересів. Не заявлений.

Список литературы

  1. Кирилова Л.Г., Мірошников О.О. Нейропротекторна терапія при неврологічних ураженнях у дітей раннього віку з пре- та перинатальною патологією. Український медичний часопис. 2015. 108(4). 37-42. http://nbuv.gov.ua/UJRN/UMCh_2015_4_14.
  2. Свістільнік Т.В. Феномен ексайтотоксичності. Механізми виникнення, значення в розвитку нейронального пошкодження та можливості його корекції при патологіях ЦНС. Biomedical and biosocial anthropology. 2013. 20. 207-215. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/bba_2013_20_56.
  3. Messina F., Cecconi F., Rodolfo C.D. You Remember Mitochondria? Front. Physiol. 2020. 11. 271. doi: 10.3389/fphys.2020.00271. eCollection 2020.
  4. Путилина М.В. Комбинированная нейропротекторная терапия острых нарушений мозгового кровообращения. Український журнал екстремальної медицини імені Г.О. Можаєва. 2011. 12(3). 112-121. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Ujem_2011_12_3_24.
  5. Chang R.C.-C., Ho Y.-S. Introductory Chapter: Concept of Neuroprotection — A New Perspective. 2019. DOI: 10.5772/intechopen.85631.
  6. Фролова Н.Ю., Бурякина А.В., Мельникова Т.И. Нейропротекторы в педиатрической практике. Ремедиум. 2015. 9. 54-60. URL: https://cyberleninka.ru/article/n/neyroprotektory-v-pediatricheskoy-praktike.
  7. Nielsen F.H. Magnesium deficiency and increased inflammation: current perspectives. J. Inflamm. Res. 2018. № 11. P. 25-34. doi: 10.2147/JIR.S136742. 
  8. Magnesium in the Central Nervous System. Edited by R. Vink, M. Nechifor. 2011. URL: https://www.adelaide.edu.au/press/titles/magnesium/magnesium-ebook.pdf.
  9. Chollat C., Sentilhes L., Marret S. Protection of brain development by antenatal magnesium sulphate for infants born preterm. Dev. Med. Child Neurol. 2019. 61(1). 25-30. doi: 10.1111/dmcn.14038. 
  10. Galinsky R., Dean J.M., Lingam I. et al. A Systematic Review of Magnesium Sulfate for Perinatal Neuroprotection: What Have We Learnt From the Past Decade? Front. Neurol. 2020. 11. 449. doi: 10.3389/fneur.2020.00449. eCollection 2020.
  11. McNally M.A., Soul J.S. Pharmacologic Prevention and Treatment of Neonatal Brain Injury. Clin. Perinatol. 2019. 46(2). 311-325. doi: 10.1016/j.clp.2019.02.006. 
  12. Tsakiridis I., Mamopoulos A., Athanasiadis A. et al. Antenatal Corticosteroids and Magnesium Sulfate for Improved Preterm Neonatal Outcomes: A Review of Guidelines. Obstet. Gynecol. Surv. 2020. 75(5). 298-307. doi: 10.1097/OGX.0000000000000778.
  13. Wolf H.T., Huusom L.D., Henriksen T.B. et al. Magnesium sulphate for fetal neuroprotection at imminent risk for preterm delivery: a systematic review with meta-analysis and trial sequential analysis. BJOG. 2020. doi: 10.1111/1471-0528.16238. 
  14. Фіцнер О.А., Хайтович М.В. Квантово-фармакологічне дослідження антиоксидантних властивостей мелатоніну. Фармакологія та лікарська токсикологія. 2017. 55(4-5). 89-95. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/flt_2017_4-5_13.
  15. Фіцнер О.А., Хайтович М.В., Рижко І.М., Голопихо Л.І. Вплив мелатоніну та N-ацетилцистеїну на стан орієнтовно-дослідницької активності щурів за умов експериментального цукрового діабету. Клінічна фармація. 2018. 3. 38-45. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/KlPh_2018_22_3_8.
  16. Temirova O., Khaitovych M., Burlaka A., Vovk A. Redox-dependet mechanisms of brain neuroprotection of rats with experimental diabetes mellitus. ScienceRise: Pharmaceutical Science. 2018. 5(15). 39-46. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/texcfarm_2018_5_8.
  17. Che D.N., Cho B.O., Kim J-S. et al. Luteolin and Apigenin Attenuate LPS-Induced Astrocyte Activation and Cytokine Production by Targeting MAPK, STAT3, and NF-κB Signaling Pathways. Inflammation. 2020. doi: 10.1007/s10753-020-01245-6.
  18. Aziz N., Kim M.-Y., Cho J.Y. Anti-inflammatory effects of luteolin: A review of in vitro, in vivo, and in silico studies. J. Ethnopharmacol. 2018. 225. 342-358. doi: 10.1016/j.jep.2018.05.019. 
  19. Park H.-S., Lee K., Kim S.-H et al. Luteolin improves hypercholesterolemia and glucose intolerance through LXRα-dependent pathway in diet-induced obese mice. J. Food. Biochem. 2020. e13358. doi: 10.1111/jfbc.13358. 
  20. Yahyazadeh A., Altunkaynak B.Z. Neuroprotective efficacy of luteolin on a 900-MHz electromagnetic field-induced cerebellar alteration in adult male rat. Brain Res. 2020. 1744. 146919. doi: 10.1016/j.brainres.2020.146919. 
  21. Baty R.S., Hassan K.E., Alsharif K.F. et al. Neuroprotective role of luteolin against lead acetate-induced cortical damage in rats. Hum. Exp. Toxicol. 2020. 960327120913094. doi: 10.1177/0960327120913094. 
  22. Sedighi M., Faghihi M., Rafieian-Kopaei M. et al. Cardioprotective Effect of Ethanolic Leaf Extract of Melissa Officinalis L Against Regional Ischemia-Induced Arrhythmia and Heart Injury after Five Days of Reperfusion in Rats. Iran. J. Pharm. Res. 2019. 18(3). 1530-1542. doi: 10.22037/ijpr.2019.1100761.
  23. Heshmati J., Morvaridzadeh M., Sepidarkish M. et al. Effects of Melissa officinalis (Lemon Balm) on cardio-metabolic outcomes: A systematic review and meta-analysis. Phytother. Res. 2020. doi: 10.1002/ptr.6744. 
  24. Borgonetti V., Governa P., Biagi M., Galeotti N. Novel Therapeutic Approach for the Management of Mood Disorders: In Vivo and In Vitro Effect of a Combination of L-Theanine, Melissa officinalis L. and Magnolia officinalis Rehder & E.H. Wilson. Nutrients. 2020. 12(6). 1803. doi: 10.3390/nu12061803.
  25. Almeida M.R., Mabasa L., Crane C. et al. Maternal vitamin B6 deficient or supplemented diets on expression of genes related to GABAergic, serotonergic, or glutamatergic pathways in hippocampus of rat dams and their offspring. Mol. Nutr. Food Res. 2016 Jul. 60(7). 1615-24. doi: 10.1002/mnfr.201500950. 
  26. Kumar N. Nutrients and Neurology. Continuum (Minneap. Minn). 2017 Jun. 23 (3, Neurology of Systemic Disease). 822-861. doi: 10.1212/01.CON.0000520630.69195.90.
  27. Szymańska K., Kuśmierska K., Demkow U. Inherited disorders of brain neurotransmitters: pathogenesis and diagnostic approach. Adv. Exp. Med. Biol. 2015. 837. 1-8. doi: 10.1007/5584_2014_86.
  28. Dakshinamurti S., Dakshinamurti K. Antihypertensive and neuroprotective actions of pyridoxine and its derivatives. Can. J. Physiol. Pharmacol. 2015 Dec. 93(12). 1083-90. doi: 10.1139/cjpp-2015-0098. 
  29. Abraham P.M., Kuruvilla K.P., Mathew J. et al. Alterations in hippocampal serotonergic and INSR function in streptozotocin induced diabetic rats exposed to stress: neuroprotective role of pyridoxine and Aegle marmelose. J. Biomed. Sci. 2010 Sep 25. 17. 78. doi: 10.1186/1423-0127-17-78.
  30. Wei Y., Lu M., Mei M. et al. Pyridoxine induces glutathione synthesis via PKM2-mediated Nrf2 transactivation and confers neuroprotection. Nat. Commun. 2020. 11(1). 941. doi: 10.1038/s41467-020-14788-x.
  31. Coqueiro A.Y., Rogero M.M., Tirapegui J. Glutamine as an Anti-Fatigue Amino Acid in Sports Nutrition. Nutrients. 2019. 11(4):863. doi: 10.3390/nu11040863.
  32. Shah A.M., Wang Z., Ma J. Glutamine Metabolism and Its Role in Immunity, a Comprehensive Review. Animals (Basel). 2020. 10(2). 326. doi: 10.3390/ani10020326. 
  33. Ahmadi A.R., Rayyani E., Bahreini M., Mansoori A.The effect of glutamine supplementation on athletic performance, body composition, and immune function: A systematic review and a meta-analysis of clinical trials. Clin. Nutr. 2019. 38(3). 1076-1091. doi: 10.1016/j.clnu.2018.05.001. 
  34. Petry E-R., Cruzat V.F., Heck T.G. et al. L-glutamine supplementations enhance liver glutamine-glutathione axis and heat shock factor-1 expression in endurance-exercise trained rats. Int. J. Sport Nutr. Exerc. Metab. 2015. 25(2). 188-197. doi: 10.1123/ijsnem.2014-0131. 
  35. Raizel R., Leite J.S.M., Hypólito T.M. et al. Determination of the anti-inflammatory and cytoprotective effects of l-glutamine and l-alanine, or dipeptide, supplementation in rats submitted to resistance exercise. Br. J. Nutr. 2016. 116(3). 470-479. doi: 10.1017/S0007114516001999. 
  36. Berndsen C.E., Wiener R., Yu I.W. et al. A conserved asparagine has a structural role in ubiquitin-conjugating enzymes. Nat. Chem. Biol. 2013. 9(3). 154-156. doi: 10.1038/nchembio.1159. 
  37. El-Hattab A.W. Serine biosynthesis and transport defects. Mol. Genet. Metab. 2016 Jul. 118(3). 153-9. doi: 10.1016/j.ymgme.2016.04.010. 
  38. Tabatabaie L., Klomp L.W., Berger R., de Koning T.J. L-serine synthesis in the central nervous system: a review on serine deficiency disorders. Mol. Genet. Metab. 2010 Mar. 99(3). 256-62. doi: 10.1016/j.ymgme.2009.10.012. 
  39. Квашніна Л.В., Майдан І.С., Ігнатова Т.Б. Можливі шляхи корекції порушень вегетативного гомеостазу в дітей молодшого шкільного віку. Здоровье ребенка. 2019. 14(2). 2-7. URL: http://www.mif-ua.com/archive/article/48328.

Вернуться к номеру