Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

Журнал «Медицина неотложных состояний» Том 16, №3, 2020

Вернуться к номеру

Вибір дози кетаміну при сумісному застосуванні його з пропофолом під час процедурної седації

Авторы: Науменко В.О., Волкова Ю.В.
Харківський національний медичний університет, м. Харків, Україна

Рубрики: Медицина неотложных состояний

Разделы: Медицинские форумы

Версия для печати

Вступ. Застосуванню пропофолу при процедурній седації сприяє ряд позитивних якостей: коротка дія та нетривалий період пробудження, але є і негативні — це кардіодепресивний ефект та відсутність аналгетичної дії. Саме через це пропофол комбінують з різними іншими препаратами, шукаючи найоптимальнішу комбінацію, якою, на наш погляд, може бути додаткове введення кетаміну гідрохлориду.
Мета: порівняння та оцінювання ефектів різних доз кетаміну, що додатково вводився при забезпеченні процедурної седації на основі пропофолу. 
Матеріали та методи. У дослідження включено 60 пацієнток гінекологічного профілю, яким проводилося діагностичне вишкрібання порожнини матки тривалістю 30,2 ± 10,5 хв. Хворих жінок розподілено на три групи — по 20 пацієнток у кожній. Вік пацієнток — 49,6 ± 5,2 року. В усі три групи увійшли тільки пацієнтки з ризиком анестезії за шкалою ASA І–ІІ. У передопераційному періоді всім пацієнткам застосовувалися стандартні загальноклінічні методи обстеження. За 35 хвилин до втручання всім пацієнткам вводилася внутрішньом’язова премедикація: атропін 0,1 мг/кг та налбуфін 0,15 мг/кг. Базовим анестетиком, що застосовувався під час процедури, був пропофол у дозі 1 мг/кг, що водився протягом 90 секунд. Пацієнткам І групи додатково кетамін не вводився, а пацієнткам ІІ та ІІІ груп додатково через 60 с вводився кетамін у дозах 0,3 та 0,8 мг/кг відповідно. В усіх пацієнток проводився моніторинговий контроль АТ (з розрахунком середнього артеріального тиску (САТ), вимірювалася частота серцевих скорочень (ЧСС) та досліджувався SpO2. Оцінювалась також реакція на найбільш травматичні етапи процедури.
Результати. У І групі відзначено зниження САТ на 16,8 ± 2,1 %, ЧСС — на 10,1 ± 1,3 % відповідного рівня та м’язово-мімічна реакція на больові подразники. У ІІ групі САТ та ЧСС статистично вірогідних змін не зазнали. У ІІІ групі відзначалося збільшення САТ на 9,2 ± 4,1 % та ЧСС — на 8,4 ± 1,2 % від похідних значень та повна втрата імперативного контакту; до того ж у пацієнток цієї групи відзначалось збільшення часу пробудження порівняно з І та ІІ групами на 80,2 ± 4,1 %. SpO2 достеменно не зменшувався в жодній групі та становив 96 ± 2 %.
Висновки. Додавання кетаміну гідрохлориду як додаткового анестетика під час процедурної седації є найдоцільнішим у дозі 0,3–0,4 мг/кг.


Вернуться к номеру