Журнал «Медицина неотложных состояний» Том 16, №3, 2020
Вернуться к номеру
Нуклеїнові кислоти та нітроген оксиду як біомаркери прогнозу в пацієнтів із тяжкою черепно-мозковою травмою
Авторы: Матолінець Н.В., Нетлюх А.М., Гайдук Р.Б.
Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького, м. Львів, Україна
Рубрики: Медицина неотложных состояний
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Вступ. Травматичні ушкодження черепа та головного мозку становлять понад третину травм і посідають перше місце серед причин смертності та інвалідизації постраждалих [1]. Ефективність та наслідки лікування при тяжкій черепно-мозковій травмі (ТЧМТ) в першу чергу залежать від ранньої діагностики тяжкості стану пацієнта, що включає лабораторні показники крові та сечі [2]. Відображенням реакції організму на травму та її перебігу є зміни метаболізму оксиду азоту, нуклеїнових кислот [3].
Мета: встановлення прогностичної ролі нітрогену оксиду (NO) та нуклеїнових кислот (РНК, ДНК) у пацієнтів із ТЧМТ.
Матеріали та методи. Обстежено 50 пацієнтів із ТЧМТ віком 18–60 років (середній вік 42,3 ± 15,2 року), які проходили стаціонарне лікуванні у відділенні анестезіології й інтенсивної терапії та нейрохірургічному відділенні КНП «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги м. Львова» у 2013–2018 роках. Контрольну групу становили 10 практично здорових осіб (середній вік 46,6 ± 0,9 року). Пацієнти були розподілені на чотири групи згідно зі шкалою наслідків Глазго (ШНГ): 1-ша — 1 бал (n = 15), 2-га — 3 бали (n = 9), 3-тя — 4 бали (n = 15), 4-та — 5 балів (n = 11). Пацієнтів у вегетативному стані (2 бали за ШНГ) в дослідження не включали. Визначали вміст NO, РНК, ДНК у день госпіталізації̈ (перша доба), на 3, 5, 7, 9, 14 та 30-ту добу лікування у стаціонарі.
Результати. У сироватці крові пацієнтів із ТЧМТ спостерігались вірогідні зміни: перевищення норми рівня NO, ДНК і РНК. Уміст нітрогену оксиду на першу добу був найнижчим, а до 14-ї доби вірогідно зростав в 4,5 раза у пацієнтів 1-ї групи, проте знижувався в пацієнтів 3-ї та 4-ї груп. Рівні ДНК та РНК у пацієнтів 1-ї групи протягом усього періоду лікування були найвищими і мали хвилеподібну динаміку, а до 14-ї доби залишалися практично на початковому рівні на відміну від показників 2–4-ї груп, які вірогідно знижувались.
Висновки. Відмінності вмісту NO та нуклеїнових кислот залежно від наслідків лікування роблять можливим застосування вказаних біомаркерів при ТЧМТ для побудови прогнозу. Це дасть змогу мінімізувати шкідливі ефекти вторинної травматизації головного мозку завдяки відповідному вибору тактики лікування та об’єктивно прогнозувати наслідки ТЧМТ.
Список литературы
- Поліщук М.Є., Гончарук О.М. Закрита черепно-мозкова травма. Сучасний погляд на проблему. Міжнародний неврологічний журнал. 2015. 6(76). 72-80. http://www.mif-ua.com/archive/article/41966.
- Салій З.В. Клініко-лабораторні співвідношення у хворих з наслідками черепно-мозкової травми. Science Rise. Medical science. 2015. 8(3). 58-64. URL: http: //nbuv.gov.ua/UJRN/texc_2015_8(3)_12.
- García-Mata C., Lamattina L. Gasotransmitters are emerging as new guard cell signaling molecules and regulators of leaf gas exchange. Plant Sci. 2013. 201-202. 66-73.