Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.



Травма та її наслідки
Зала синя Зала жовта

Травма та її наслідки
Зала синя Зала жовта

Журнал «Травма» Том 21, №1, 2020

Вернуться к номеру

Роль нестабільності сухожилка довгої головки біцепса в розвитку ротаторної артропатії плечового суглоба

Авторы: Страфун С.С.(1), Сергієнко Р.О.(2), Негря Н.М.(3)
(1) — ДУ «Інститут травматології та ортопедії НАМН України», м. Київ, Україна
(2) — МЦ «Клініка сучасної ортопедії», м. Київ, Україна
(3) — ДЦ МРТ-діагностики М24, м. Київ, Україна

Рубрики: Травматология и ортопедия

Разделы: Клинические исследования

Версия для печати


Резюме

Актуальність. Комплексне дослідження для вивчення ролі нестабільності сухожилка довгої головки біцепса (СДГБ) у пошкодженні хряща та розвитку ротаторної артропатії плечового суглоба було проведене у взаємодії Діагностичного центру МРТ-діагностики та клінічних закладів ДУ «Інститут травматології та ортопедії НАМН України» і МЦ «Клініка сучасної ортопедії». Матеріали та методи. Для даного дослідження було проведено ретроспективний порівняльний аналіз результатів обстеження 49 пацієнтів, які страждали від больового синдрому в ділянці плечового суглоба. Результати отримані під час виконання магнітно-резонансної томографії та подальшого артроскопічного обстеження. Результати. На основі зіставлення отриманих даних виявлено, що ізольована нестабільність сухожилка довгої головки біцепса є фактором, що сприяє розвитку синдрому субакроміального конфлікту. Нестабільність СДГБ відіграє самостійну роль в провокуванні розривів передньої порції надостного м’яза. Нестабільність сухожилка довгої головки біцепса у поєднанні з пошкодженням навіть одного з сухожилків ротаційної манжети плеча супроводжується ураженням хрящової тканини суглоба і є несприятливим прогностичним фактором в розвитку ротаторної артропатії. Висновки. Нестабільність сухожилка довгої головки біцепса у поєднанні з комбінацією пошкоджень надостного і підлопаткового м’язів призводить до виникнення значних за площею та ступенем ураження ділянок хряща, деконфігурації суглобової щілини та прогресуючого розвитку артропатії.

Актуальность. Комплексное исследование для изучения роли нестабильности сухожилия длинной головки бицепса (СДГБ) в повреждении хряща и развитии ротаторной артропатии плечевого сустава было проведено во взаимодействии Диагностического центра МРТ-диагностики и клинических учреждений ГУ «Институт травматологии и ортопедии НАМН Украины» и МЦ «Клиника современной ортопедии». Материалы и методы. Для данного исследования был проведен ретроспективный анализ результатов обследования 49 пациентов с жалобами на болевой синдром в зоне плечевого сустава. Результаты получены во время магнитно-резонансной томографии и дальнейшего артроскопического обследования. Результаты. На основе сопоставления полученных данных выявлено, что изолированная нестабильность СДГБ является фактором, способствующим развитию синдрома субакромиального конфликта. Нестабильность СДГБ играет самостоятельную роль в провоцировании разрывов передней порции надостной мышцы. Нестабильность СДГБ в сочетании с повреждением хотя бы одного из сухожилий ротационной манжеты плеча сопровождается повреждением суставного хряща и является плохим прогностическим фактором в развитии ротаторной артропатии. Выводы. Нестабильность сухожилия длинной головки бицепса в сочетании с комбинацией повреждений надостной и подлопаточной мышцы приводит к возникновению значительных по площади и степени поражения участков хряща, деконфигураций суставной щели и прогрессирующему развитию артропатии.

Background. The long head of the biceps tendon (LHB) plays an important role in the development of lesions of the rotator cuff tendons as its instability leads to the damage to the rotator cuff of the shoulder, in particular the supraspinatus and subscapularis muscles. This condition is distinguished into a separate type of impingement syndrome — anterior-upper type. However, the role of instability of LHB tendon in the development of rotator arthropathy has not been described in the literature. The study aimed to investigate the role of instability of the LHB tendon in the development of rotator arthropathy of the shoulder joint. Materials and methods. We conducted a retrospective comparative analysis of the results of a survey of 49 patients suffering from pain in the shoulder area. The results obtained during MRI were subsequently verified during arthroscopy. Results. The condition of the tendons of the rotator cuff, the LHB tendon and its stabilizing system, articular cartilage was investigated. The areas of the shoulder articular cartilage damage were divided according to the areas damaged. The extent of cartilage damage was distributed according to the Outerbridge classification. During the examination, four groups of patients were identified, with different lesions of the tendon of the supraspinatus, subscapularis muscles and instability of the LHB tendon. Patients of the first group had the damage to the LHB tendon only and its stabilizing system; the second group had a combination of the damage to the tendon of the supraspinatus muscle and instability of the long head of the biceps. The third group had damage to the tendon of the subscapularis muscle and instability of the long biceps head; the fourth group patients had a combination of damage to the tendons of supraspinatus, subscapularis muscles with the instability of the LHB tendon. Conclusions. Comparative analysis of these four groups showed that instability of the LHB tendon with da-mage to even one of the tendons of rotator cuff is an unfavorable prognostic factor for the development of rotatory arthropathy, and is accompanied by the damage to the cartilage of the joint tissues. The LHB tendon instability is proved to be a contributing factor in the development of cartilage lesions (chondromalacia).


Ключевые слова

нестабільність сухожилка довгої головки біцепса; pulley lesion; сухожилок надостного м’яза; сухожилок підлопаткового м’яза; плечовий суглоб; МРТ

нестабильность сухожилия длинной головки бицепса; pulley lesion; сухожилие надостной мышцы; сухожилие подлопаточной мышцы; плечевой сустав; МРТ

long head of biceps tendon; pulley lesion; supraspinatus tendon; subscapular muscle tendon; shoulder joint; MRI

Вступ

Вагому медико-соціальну проблему становлять захворювання великих суглобів, зокрема плечового, що обумовлено рівнем витрат на їх лікування. Люди різного віку (45–64 роки — 21–55 %, 12–18 років — 12–57 %) страждають від болю в плечовому суглобі (Pribicevic М., 2012; Meislin R.J., Sperling J.W., Stitik T.P., 2005). Такі високі показники захворюваності обумовлені значною руховою активністю, складною анатомією плечового суглоба, а також складною стабілізуючою його системою.

Пошкодження плечового суглоба, за даними різних авторів, становлять від 16 до 55 % серед захворювань решти великих суглобів (Алі Бен Салем Шаях, 2004; Архипов С.В., 2009; Кавалерский Г.М., 2009, Тіхілов Р.М., 2007; Burkhard S.S., 2006), а пошкодження ротаторної манжети плеча (РМП) займають третє місце після захворювання хребта та колінного суглоба: 16, 23, 19 % відповідно (Архипов С.В., 2009; Urwin M., Symmons D., Allison T., 1998).

Пошкодження, а саме розриви РМП мають більшу частоту у людей, старших за 60 років (до 30 %), на відміну від молодших 60 років, у яких частота становить лише 6 % (Keyes E.L., 1933; Lehman C., Cuomo F., Kummer F.J., Zuckerman J.D., 1995). У літературі описана значна частота (16–40 %) розривів РМП внаслідок субакроміального конфлікту, при котрому пошкоджується сухожилок надостного м’яза (Бур’янов О.А., Самусенко І.В., 2009). У той же час пошкодженню сухожилка підлопаткового м’яза приділяють багато уваги, називаючи його hidden lesion, тобто прихованим пошкодженням (Julia Lee, 2018; Dave R. Shukla, 2018; Joaquin Sanchez Sotelo, 2018), що часто «пропускається» при МРТ-обстеженні. У 90 % пацієнтів віком 54–60 років пошкодження сухожилка підлопаткового м’яза поєднується із пошкодженням сухожилка надостного м’яза та у 73 % пацієнтів віком 44–60 років — із ротаторною артропатією (Tae Kyun Kim, 2003; Peter B. Rauh, 2003; Edward G. McFarland, 2003).

За даними низки авторів, сухожилок довгої головки біцепса (СДГБ) також відіграє неабияку роль в розвитку пошкоджень сухожилків РМП, оскільки його нестабільність призводить до пошкоджень ротаторної манжети плеча, зокрема надостного та підлопаткового м’язів. Такий стан виділяють в окремий тип імпінджмент-синдрому — передньоверхній тип (Habermeyer P., 2004; Gerber C., 2000; Struhl S., 2002). Проте в літературі не висвітлено роль нестабільності СДГБ в пошкодженні хряща та розвитку ротаторної артропатії.

Мета: вивчення ролі нестабільності СДГБ в пошкодженні хряща та розвитку ротаторної артропатії плечового суглоба.

Матеріали та методи

Для даного дослідження було проведено ретроспективний порівняльний аналіз результатів обстеження 49 пацієнтів, які страждали від больового синдрому в ділянці плечового суглоба. Результати отримані під час виконання МРТ та подальшого артроскопічного обстеження. МР-дослідження виконувалось на базі діагностичних центрів М24 за допомогою магнітно-резонансного томографа з напруженістю магнітного поля 1,5 T з використанням комбінації стандартних послідовностей (табл. 1) та спеціалізованої радіочастотної котушки в типовій укладці. При МРТ-дослідженні виконувалися зрізи у корональній, аксіальній та сагітальній площинах, що позиціонувалися взаємно перпендикулярно між собою.

Було взято до уваги локалізацію пошкодження волокон сухожилків надостного та підлопаткового м’язів. З цією метою в сухожилку надостного м’яза виділили передню, центральну та задню частини волокон; сухожилок підлопаткового м’яза розділили на верхню, проміжну та нижню частини (рис. 1).

Артроскопічне дослідження проводилось в умовах відділу мікрохірургії та реконструктивної хірургії верхньої кінцівки ДУ «Інститут травматології та ортопедії НАМН України» та медичного центру МППФ «Реабілітація» перед виконанням планових реконструктивних оперативних втручань. Досліджувався стан сухожилків ротаційної манжети плеча, сухожилка довгої головки двоголового м’яза та його стабілізуючої системи, суглобового хряща. Ділянки пошкоджень суглобового хряща на западині лопатки та голівці плеча розподілялись на зони ушкоджень (рис. 2). Ступінь ушкодження хряща розподілялась відповідно до класифікації Outherbridge.

Уся когорта пацієнтів мала наступний гендерний розподіл: чоловіків — 31 (63,3 %), жінок — 18 (36,7 %); вікова категорія — 20–73 роки (середній вік — 48,9 року); розподіл між правим і лівим плечовими суглобами становив 35 (71,4 %) і 14 (28,6 %) відповідно. Усі пацієнти пов’язували початок больових відчуттів із фізичним перевантаженням та не мали в анамнезі травми.

Результати та обговорення

Під час проведення обстежень виявлені 4 групи пацієнтів, у яких спостерігались різні пошкодження сухожилка надостного, підлопаткового м’язів та нестабільність СДГБ. Загальна характеристика груп наведена в табл. 2.

У пацієнтів 1-ї групи виявлено лише пошкодження стабілізуючої системи СДГБ (рulley lesion) [3], 2-ї — комбінація пошкодження сухожилка надостного м’яза з нестабільністю СДГБ; 3-ї — пошкодження сухожилка підлопаткового м’яза та нестабільність СДГБ; 4-ї — комбінація пошкодження сухожилків надостного, підлопаткового м’язів з нестабільністю СДГБ. Характеристика груп за показниками наведена в табл. 3.

Анатомічно рукав-утримувач сухожилка довгої головки біцепса складається із верхньої плечесуглобової та дзьобоплечової зв’язок, що переплітаються між собою. Крім того, окремі волокна сухожилків надостного та підлопаткового м’язів підсилюють вказані зв’язки, що особливо важливо на рівні кутової частини довгої головки біцепса (рис. 3).

Варто зазначити, що пошкодження сухожилка над–остного та підлопаткового м’язів у більшості пацієнтів (69,2–100 %) супроводжувалося теносиновітом довгої головки біцепса, що клінічно проявлялося відчуттям болю по передній поверхні плеча. В групах 2 та 4, де у пацієнтів відмічалася медіальна дислокація довгої головки біцепса, кількість пошкоджених волокон сухожилка надостного м’яза була більшою, ніж в групі 1, де медіальна дислокація довгої головки біцепса не спостерігалася і пацієнти відмічали не тільки відчуття болю, але і клацання в суглобі по його передній поверхні при певних рухах. У 1-й групі пацієнтів чітко визначалися МР-ознаки субакроміального імпінджменту (гачкоподібна або пласка форма акроміального відростка, потовщення дзьобоакроміальної зв’язки), в деяких випадках — зменшення субакроміального простору до 5 мм, що було свідченням зміщення головки плечової кістки вгору, проте не було виявлено хондромаляції. Також у 1-й групі відмічалося порушення цілісності центральних відділів волокон сухожилка (рис. 4), що було первинно спричинено субакроміальним конфліктом, на відміну від 2-ї групи, де спостерігалося переважно порушення цілісності передньої порції волокон, та 4-ї групи, де візуалізувалося порушення цілісності і передніх, і центральних відділів сухожилка надостного м’яза.

У 4-й групі зменшення субакроміального простору досягало 4,5 мм у 62 % пацієнтів, а також у 23 % пацієнтів відмічалося звуження суглобової щілини між головкою та западиною лопатки, що збільшувало ступінь артропатії до 4-го згідно з класифікацією Хамади. Також у 4-й групі виявлено значну площу та вищий ступінь ураження хряща, деконфігурацію суглобової щілини на відміну від попередніх груп пацієнтів (рис. 5).

У 2-й групі частковий розрив сухожилка надостного м’яза спостерігався на рівні передніх волокон (рис. 5), а також були відсутні ознаки субакроміального імпінджменту, відповідно, причиною пошкодження виступав сухожилок довгої головки біцепса.

У 3-й групі, де спостерігалися порушення цілісності лише сухожилка підлопаткового м’яза та нестабільність довгої головки біцепса, у всіх пацієнтів виявлена хондромаляція, що є дорентгенологічним проявом остеоартрозу (рис. 5).

Наявність пошкодження двох сухожилків РМП в поєднанні із нестабільністю сухожилка довгої головки біцепса супроводжувалася значним ураженням хряща, що є початком розвитку остеоартрозу плечового суглоба.

Висновки

1. Наявність ізольованої нестабільності сухожилка довгої головки біцепса є фактором, що сприяє розвитку синдрому субакроміального конфлікту.

2. Нестабільність СДГБ має самостійне значення в провокуванні розривів передньої порції надостного м’яза.

3. Нестабільність сухожилка довгої головки біцепса у поєднанні з пошкодженням навіть одного з сухожилків РМП супроводжується ураженням хрящової тканини суглоба і є несприятливим прогностичним фактором в розвитку ротаторної артропатії.

4. Нестабільність сухожилка довгої головки біцепса у поєднанні з комбінацією пошкоджень надостного і підлопаткового м’язів призводить до виникнення значних за площею та ступенем ураження ділянок хряща, деконфігурації суглобової щілини та прогресуючого розвитку артропатії.

Конфлікт інтересів. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів та власної фінансової зацікавленості при підготовці даної статті.


Список литературы

1. Lehman C., Cuomo F., Kummer F.J., Zuckerman J.D. The incidence of full-thickness rotator cuff tears in a large cadaveric population. Bull. Hosp. Jt Dis. 1995. 54. 30-31.

2. Grueninger P., Nikolic N., Schneider J., Lattmann T., Platz A., Chmiel C. et al. Arthroscopic repair of traumatic isolated subscapularis tendon lesions (Lafosse Type III or IV): a prospective magnetic resonance imaging-controlled case series with 1 year of follow-up. Arthrosc. J. Arthrosc Relat. Surg. Off Publ. Arthrosc Assoc. N. Am. Int. Arthrosc. Assoc. 2014. 30(6). 665-672

3. Habermeyer P., Magosch P., Pritsch M., Schei-bel M.T., Lichtenberg S. Anterosuperior impingement of the shoulder as a result of pulley lesions: a prospective arthroscopic study. J. Shoulder Elbow Surg. 2004 Jan-Feb. 13(1). 5-12.

4. Gerber C., Sebesta A. Impingement of the deep surface of the subscapularis tendon and the reflection pulley on the anterosuperior glenoid rim: a preliminary report. J. Shoulder Elbow Surg. 2000. 9. 483-90.

5. Struhl S. Anterior internal impingement: an arthroscopic observation. Arthroscopy. 2002. 18. 2-7.

6. Walch G., Nové-Josserand L., Boileau P., Levigne C. Subluxations and dislocations of the tendon of the long head of the biceps. J. Shoulder Elbow Surg. 1998. 7(2). 100-108.

7. Bennett W.F. Subscapularis, medial, and lateral head coracohumeral ligament insertion anatomy: arthroscopic appearance and incidence of “hidden” rotator interval lesions. Arthroscopy. 2001. 17(2). 173-180.


Вернуться к номеру