Синдром зап’ястного каналу. Чому необхідно негайно звернутися до лікаря?
Разделы: Школа Аксимед
Версия для печати
У наш час через зростаючу кількість користувачів комп’ютерів відбувся розквіт такого захворювання, як синдром зап’ястного каналу. Також воно поширене серед сурдоперекладачів, барабанщиків, художників, піаністів і жінок, які займаються домашнім господарством.
Причиною захворювання є стиснення серединного нерва між кістками, поперечною кистьовою зв’язкою і сухожиллями м’язів зап’ястка. При тривалому стисненні нерва зап’ясток поступово німіє, м’язи слабшають, а з часом може наступити параліч зап’ястка.
Причини розвитку синдрому зап’ястного каналу
Крім професійної діяльності, пов’язаної з надмірним навантаженням на зап’ясток, захворювання може бути викликане такими причинами:
- гормональні зміни в організмі, надлишкова вага;
- цукровий діабет;
- акромегалія і хвороба Педжета;
- зниження активності щитоподібної залози;
- ниркова недостатність;
- алкоголізм;
- амілоїдоз;
- ревматоїдний артрит і подагра;
- деформація зап’ястка після переломів.
Симптоми
- Біль у зоні іннервації серединного нерва;
- оніміння долоні і кисті;
- притуплення чутливості кінчиків пальців;
- оніміння при постукуванні по зап’ястку і утриманні кисті під кутом 90° протягом 1-2 хвилин;
- слабкість згинання кисті, великого і вказівного пальців.
Діагностика і лікування
Для об’єктивної оцінки стану хворого проводиться тест Тінеля (перкусія над серединним нервом в ділянці зап’ястка) і тест Фалена (максимальне згинання суглоба протягом 1 хвилини). Спостерігається сильний біль і парестезія в пальцях і на долоні.
При повторенні вищеописаних симптомів навіть після повного розслаблення зап’ястка необхідно звернутися за консультацією до фахівця. На початковому етапі захворювання лікар може порекомендувати не навантажувати зап’ясток, зафіксувати за допомогою ортеза, призначити фізіотерапію і протизапальне ін’єкційне лікування.
Якщо упустити момент, то допоможе тільки малоінвазивне хірургічне лікування — розширення тунельного простору. Лікування проходить під місцевою анестезією з виконанням невеликого надрізу 1-2 см уздовж лінії вигину зап’ястка.