Журнал «Травма» Том 18, №1, 2017
Вернуться к номеру
Роль параметрів остеосцинтиграфії в діагностиці імплант-асоційованих параендопротезних ускладнень при ендопротезуванні кульшових та колінних суглобів
Авторы: Король П.О.
Національний медичний університет імені О.О. Богомольця, м. Київ, Україна
Версия для печати
Актуальність. Останніми роками набуває значної актуальності питання захворюваності на дегенеративно-дистрофічні процеси кульшових та колінних суглобів. На сьогодні з метою діагностики дегенеративно-дистрофічних і запальних процесів кульшових та колінних суглобів у клінічній практиці активно використовують метод остеосцинтиграфії. У той же час залишаються не повністю вивченими питання визначення остеосцинтиграфічних параметрів, при яких можливо виконувати ендопротезування без ризику виникнення післяопераційних ускладнень. Мета. Встановити значення параметрів остеосцинтиграфії в діагностиці імплант-асоційованих параендопротезних ускладнень при ендопротезуванні кульшових та колінних суглобів. Матеріали та методи. Остеосцинтиграфія проводилась на томографічній сцинтиляційній планарній гамма-камері «Тамара» 301Т у статичному режимі в передній прямій, бокових та задній проекціях. З метою остеосцинтиграфії внутрішньовенно вводили 99m-Tc-пірофосфат активністю 550–770 МБк. Статичну остеосцинтиграфію здійснювали через 2–3 години після введення препарату. Результати. За результатами аналізу у хворих на деформуючий та посттравматичний остеоартроз кульшових та колінних суглобів найбільша частка імплант-асоційованих ускладнень припадає на вивихи компонентів ендопротеза; у хворих на асептичний остеонекроз — на асептичне розхитування компонентів ендопротеза; у хворих на ревматоїдний артрит — на гостру гематогенну інфекцію. Висновки. Метод остеосцинтиграфії можна застосовувати в діагностичному скринінгу пацієнтів з метою виявлення імплант-асоційованих параендопротезних ускладнень при ендопротезуванні кульшових та колінних суглобів. У діагностичній групі пацієнтів з показниками гіперфіксації радіофармпрепарату понад +350 % у ділянці ураження суглобового комплексу кількість випадків параендопротезних імплант-асоційованих ускладнень через 1 рік після ендопротезування вірогідно перевищувала кількість відповідних ускладнень у групі пацієнтів з показниками гіперфіксації радіофармпрепарату в діапазоні від +171 до +350 % у ділянці ураження суглобового комплексу (p < 0,001).
Актуальность. В последние годы в Украине приобретает актуальность вопрос заболеваемости дегенеративно-дистрофическими процессами тазобедренных и коленных суставов. На сегодняшний день с целью диагностики дегенеративно-дистрофических процессов тазобедренных и коленных суставов в клинической практике активно применяют метод остеосцинтиграфии. В то же время остаются не полностью изученными вопросы определения остеосцинтиграфических параметров, при которых можно выполнять эндопротезирование без риска возникновения послеоперационных осложнений. Цель. Определить значение параметров остеосцинтиграфии в диагностике имплант-ассоциированных параэндопротезных осложнений при эндопротезировании тазобедренных и коленных суставов. Материалы и методы. Остеосцинтиграфия проводилась на томографической сцинтиляционной гамма-камере «Тамара» 301Т в статическом режиме в передней прямой, боковых и задней проекциях. С целью остеосцинтиграфии внутривенно вводили 99m-Tc-пирофосфат активностью 550–770 МБк. Статическую остеосцинтиграфию осуществляли через 2–3 часа после введения препарата. Результаты. По результатам анализа у больных с деформирующим и посттравматическим остеоартрозом тазобедренных и коленных суставов наибольшая доля имплант-ассоциированных осложнений приходилась на вывихи компонентов эндопротеза; у пациентов с асептическим некрозом — на асептическое расшатывание компонентов эндопротеза; у больных с ревматоидным артритом — на острую гематогенную инфекцию. Выводы. Метод остеосцинтиграфии можно применять в диагностическом скрининге пациентов с целью выявления имплант-ассоциированных осложнений при эндопротезировании тазобедренных и коленных суставов. В диагностической группе пациентов с показателями гиперфиксации радиофармпрепарата больше чем +350 % в области пораженного суставного комплекса количество случаев параэндопротезных имплант-ассоциированных осложнений через 1 год после эндопротезирования достоверно превышало количество осложнений в группе пациентов с показателями гиперфиксации радиофармпрепарата в диапазоне от +171 до +350 % в области поражения суставного комплекса (p < 0,001).
Background. In recent years in Ukraine, is becomes relevant the question the incidence of degenerative-dystrophic processes of the hip and knee joints. To date, for the purpose of diagnosis of degenerative processes of the hip and knee joints, the method of bone scintigraphy is actively used in clinical practice. At the same time, there are not fully studied the issues of determining bone scintigraphy parameters, in which you can perform arthroplasty without the risk of postoperative complications. The aim of the study was to determine the value of bone scintigraphy parameters in the diagnosis of implant-associated complications in hip and knee joints. Materials and methods. Bone scintigraphy was performed on the tomographic scintillation gamma camera Tama-ra 301T in the static mode, the front line, side and rear views. For the purpose of bone scintigraphy, we have administered intravenously 99m-Tc-pyrophosphate with activity of 550–770 MBq. Static bone scan was performed 2–3 hours after administration of the drug. Results. According to the analysis, in patients with deforming and post-traumatic osteoarthritis of the hip and knee joints, the most common implant-related complications are the dislocations of endoprosthesis components; in patients with aseptic necrosis — aseptic loosening of the endoprosthesis components; in patients with rheumatoid arthritis — acute hematogenous infection. Conclusions. The method of bone scintigraphy can be used in the diagnostic screening of patients in order to identify the implant-associated complications in hip and knee joints. In the diagnostic group of patients with indicators of radiopharmaceutical hyperfixation in the range of more than +350 % in the area of the damaged articular complex, the incidence of implant-associated complications 1 year after arthroplasty is significantly higher than the number of complications in patients with indicators of radiopharmaceutical hyperfixation in the range from +171 to +350 % in the area of the damaged articular complex (p < 0.001).
остеосцинтиграфія; кульшові та колінні суглоби; ендопротезування; імплант-асоційовані ускладнення
остеосцинтиграфия; тазобедренные и коленные суставы; эндопротезирование; имплант-ассоциированные осложнения
bone scintigraphy; hip and knee joints; arthroplasty; implant-associated complications