Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.



UkrainePediatricGlobal

UkrainePediatricGlobal

Журнал «Здоровье ребенка» 1(10) 2008

Вернуться к номеру

Діти, які часто хворіють, та значення препаратів, що містять бактеріальні лізати, у профілактиці гострих респіраторних захворювань

Авторы: І.Л. Височіна, Дніпропетровська державна медична академія

Рубрики: Педиатрия/Неонатология

Разделы: Справочник специалиста

Версия для печати


Резюме

Вибір методу імунореабілітації дітей, які часто хворіють, залежить від безлічі факторів, зокрема від стану імунної системи, клінічних проявів, характеру перебігу патологічного процесу. Препаратами вибору для профілактики частих гострих респіраторних інфекцій у детей, у яких немає виражених порушень імунної системи, можуть бути препарати, що містять бактеріальні лізати. Бронхо-мунал (Lek) є ефективним засобом профілактики респіраторних вірусних і бактеріальних інфекцій у дітей, які часто хворіють.

Актуальність проблеми бронхолегеневої патології в дітей пов’язана з тим фактом, що хвороби органів дихання здебільшого визначають рівень дитячої захворюваності та смертності, призводять до великих економічних втрат (тимчасова непрацездатність, інвалідність), ускладнюються формуванням рецидивного та хронічного перебігу патологічного процесу [16–18, 28].

Протягом півстоліття хвороби органів дихання в дитячому віці посідають перше місце в структурі захворюваності в Україні, Росії та інших країнах СНД і складають понад 60 % у дітей та 50 % у підлітків. Приріст цих хвороб у середньому за рік дорівнює 5–7 % [44]. Серед дітей віком до 14 років хвороби органів дихання реєструються у 68–72 % випадків, а віком до 4 років — у 76–82 % [35, 36]. Результати обстеження дітей у 2000 році [30], що проведене співробітниками кафедри педіатрії № 4 НМУ м. Києва та клініки спеціальних клініко-лабораторних і функціональних досліджень, виявили, що на кожну тисячу обстежених дітей лише 11 були практично здоровими; у середньому на одну дитину припадало 2,5 захворювання, при цьому 17,8 % обстежених дітей мали чотири захворювання, а 14,6 % — п’ять і більше хвороб.

Анкетування, що проведене колективом авторів у м. Києві [39] серед дітей від 10 до 15 років, показало: до І групи здоров’я відносилися 10 % учнів, до ІІ групи — 40 % учнів, причому кратність гострих респіраторних інфекцій (ГРІ) у них протягом року збільшилася до 10–12 разів. До ІІІ групи здоров’я належали 35 % анкетованих; у цих дітей найчастіше реєструвалися хронічні захворювання ЛОР-органів, в анамнезі всі діти відзначили високу кратність та тривалість епізодів ГРІ.

За даними В.Г. Майданника [30], головною особливістю сучасної патології дитячого віку є зростання поширеності хронічних соматичних хвороб.

Вивчення даних щодо захворюваності в межах Придніпров’я, що проведене К.Д. Дукою та співавт. [51], показало, що в нашому регіоні діти І групи здоров’я складають лише близько 3 %. Аналіз отриманих даних показав, що за останні 5 років тенденції до зниження загальної захворюваності в регіоні не спостерігається. Максимальний рівень загальної захворюваності був зареєстрований у дітей раннього віку (900–950 на 1 тис.) та в дітей дошкільного віку (500–600 на 1 тис.); у дітей віком 11–14 років рівень загальної захворюваності мав тенденцію до зниження (250–300 на 1 тис. дітей). Вищенаведені дані свідчать про високу питому вагу дітей, які повторно та тривало хворіють на ГРІ. У структурі загальної захворюваності дітей наявна тенденція до постійного збільшення цього контингенту, що визначає актуальність та пріоритетність наукових досліджень у цій галузі.

Треба відзначити неоднорідність та гетерогенність групи дітей, які часто хворіють (ДЧХ). ДЧХ перших семи років життя складають 49,5 % від числа всіх захворілих, рівень захворюваності серед них у 3,5 раза вищий, ніж серед дітей, які епізодично хворіють (ДЕХ). За комплексною оцінкою здоров’я за 5-груповим принципом, що був запропонований Інститутом гігієни дітей і підлітків, до III та IV груп здоров’я було віднесено майже в 2 рази більше дітей, які часто хворіють, ніж дітей, які епізодично хворіють [31].

За даними Л.М. Слободян [53], серед дітей першого року життя часто хворіють на респіраторні захворювання 27,7 %, на другому році життя їх кількість складає 28,9 %, на третьому році життя — 21,5 %. Відповідно до досліджень В.Ю. Альбицького [3], кількість ДЧХ серед дітей молодшого шкільного віку становить 20,5 %, серед дітей перших семи років життя — 25,4 %, серед дітей до 14 років — 20,2 %.

Сьогодні в Україні [12] близько 70 % новонароджених із перших днів життя мають ті чи інші відхилення в стані здоров’я. Рівень смертності немовлят в Україні від інфекцій та хвороб органів дихання в 5 разів вищий, ніж у Західній Європі. Але треба відзначити, що за останні 10 років смертність дітей усіх вікових груп набула стійкої тенденції до зниження в цілому на 26 %, у тому числі за рахунок хвороб дихання — на 53 %, за рахунок інфекційних хвороб — на 44 %.

Серед усіх вікових груп найбільш несприятливим за частотою гострих захворювань є ранній вік. Захворюваність дітей раннього віку складає 53,6 % від сумарної захворюваності за перші 7 років життя [53].

Особливості формування та порушення адаптаційних механізмів захисту новонародженого залежно від стану здоров’я матері показані в дослідженнях А.І. Бобровицької та співавт. [2], згідно з якими новонароджені, які народилися від матерів із соматичною патологією, зазнавали мінімальної антигенної стимуляції, що формує фізіологічний рівень захисних механізмів. Новонароджені, які народилися від матерів із інфекційно-запальними захворюваннями, під час вагітності зазнавали більшої антигенної стимуляції, що проявлялося відсутністю реакції білої крові на антигенну стимуляцію та зумовлювало ослаблення захисно-пристосувальних властивостей дитячого організму.

За даними Т.В. Кобець, В.П. Місник, О.В. Ковальського [22, 23], для дітей із низькою масою тіла при народженні характерні найбільш висока захворюваність та смертність у перинатальному періоді, факторами ризику в них є: вік матері (15–19 років), наявність гестозів І та ІІ половини вагітності; у таких дітей вірогідно частіше реєструються зниження вмісту CD3, CD4, CD8, CD72, а також показники спонтанного та індукованого НСТ-тесту, високий рівень імуноглобулінів А, G, що сприяє розвитку пневмоній, ГРІ та бронхітів у даної групи дітей.

ДЧХ хворіють не тільки частіше (18,5 % дітей другого року життя та 12,4 % дітей третього року життя хворіють 8 і більше разів протягом року [3]), але й тяжче, ніж ДЕХ: ускладнений перебіг гострих респіраторних вірусних інфекцій (ГРВІ) відзначається в них у 74,2 % випадків, тоді як у дітей, які епізодично хворіють, — у 32,3 % випадків [45].

Проведені І.Р. Сагаль та співавт. дослідження [41] показали, що в дітей, які часто хворіють, виявляються різні відхилення в ранньому онтогенезі: анемія та ГРІ під час вагітності, гестози вагітності, що призводять до тривалої гіпоксії плода та перешкоджають дозріванню функціональних систем; пізнє прикладання дітей до грудей матері, раннє штучне вигодовування, незбалансоване харчування після року, погані житлово-побутові умови, низький освітній рівень та шкідливі звички батьків. Перебіг ГРВІ в дітей, які часто хворіють, відбувається на несприятливому преморбідному фоні: відставання у фізичному розвитку (44 %), хронічні вогнища інфекції (26 %), алергічно змінена реактивність організму (56 %), залізодефіцитна анемія (47 %) та ін. [41, 45].

У проведеному О.Є. Абатуровим [1] популяційному дослідженні показаний взаємозв’язок низької резистентності організму та фізичного розвитку дитини. На думку автора, фізіологічні механізми, що обумовлюють оптимальний рівень резистентності дитячого організму до респіраторних інфекційних агентів, детерміновані, а можливо, й кодоміновані з відповідними процесами соматоморфоутворення і статевою диференціацією.

Зв’язок між характером вигодовування дитини протягом першого року життя та формуванням зниженої резистентності до інфекційних агентів простежується в багатьох працях. За даними А.П. Юрцева та співавт. [10] встановлено, що частота природного вигодовування серед дітей, які не хворіють, була у 2 рази вищою, ніж серед ДЧХ, а частота штучного вигодовування серед ДЧХ була у 3 рази вищою, ніж грудного. Авторами доведена чітка залежність стану антиінфекційної резистентності від тривалості грудного вигодовування дітей (за рахунок лактаційного імунітету). Так, протягом першого місяця раннє штучне вигодовування реєструвалося у 41,8 % ДЧХ проти 12,6 % випадків у дітей, які епізодично хворіють. При ускладненому перебігу ГРІ частота природного вигодовування була вдвічі нижчою, ніж при неускладненому, а серед дітей із ГРІ, ускладненою інфекційно-токсичним шоком, 82,3 % одержували грудне молоко не більше одного місяця. Показано, що в дітей, які знаходилися на штучному вигодовуванні, спостерігалося пригнічення Т-ланки імунної системи, що поєднувалося з дисрегуляторними змінами і розвитком гіперсупресорного варіанта імунодефіциту та проявлялося зниженням загальної резистентності [42].

Результати комплексного клініко-соціального дослідження стану здоров’я дітей, які часто хворіють на гострі респіраторні захворювання [45], показали, що у виникненні повторних респіраторних захворювань важлива роль належить соціальним факторам: погані житлово-побутові умови, низький рівень освіти матері, малозабезпеченість сім’ї, шкідливі звички матері, відвідування дитячих дошкільних закладів. Серед факторів медико-біологічного характеру, що зумовлювали формування групи ДЧХ, переважали такі: вік матері понад 30 років, перенесені під час вагітності ГРІ, анемія або гестози вагітності; діти зі зниженою резистентністю частіше хворіли на рахіт, залізодефіцитну анемію, гіпотрофію, ексудативний діатез; перший епізод ГРІ у 82 % спостережень було зареєстровано на першому році життя.

Вищенаведені групи факторів ризику, що детермінують формування гетерогенної групи ДЧХ за рахунок зниження рівня протиінфекційного захисту, досить вагомі й підтверджуються даними досліджень, проведених рядом авторів: А.О. Андрущук, О.В. Тяжкою [4], О.І. Сiренко [47, 48], І.Р. Сагаль та співавт. [41, 45], Н.К. Богуцькою [8], Ю.В. Марушко, П.С. Мощич [33].

Контингентом, що реалізує формування хронічних захворювань та підвищений рівень сумарної захворюваності дитячого населення, є група ДЧХ [53]. За даними М.М. Корєнева та співавт. [25], в останні роки відмічається прогресивне збільшення хронічних форм соматичної патології в дітей на фоні органічних та функціонально-метаболічних змін.

У дослідженнях А.О. Бєлоусової [7] рівень захворюваності ЛОР-органів ДЧХ протягом останніх 5 років збільшується за рахунок хронічного фарингіту, синуситу, хронічних захворювань тонзил, хронічних отитів. За даними О.Ф. Мельникова [34], у дітей, які мають прояви хронічного тонзиліту або ознаки ураження мигдаликів, реєструється зниження імунокомпетентності лімфоїдних структур, що може підтримувати послаблення протиінфекційного бар’єру слизових та потребує проведення імунореабілітаційних заходів у цих дітей.

Імунореабілітологія як наука виникла у кінці ХХ століття і вивчає процеси відновлення функціональної спроможності імунної системи до фізіологічної норми під впливом комплексу лікувально-профілактичних засобів для досягнення повного одужання хворого (при гострому перебігу захворювання) або стійкої клініко-імунологічної ремісії при зникненні або мінімалізації рецидивів [46].

За даними О.І. Сіренко [48], Є.О. Бейсембаєва [5], відсутність своєчасних реабілітаційних заходів у дітей із високою кратністю та тривалістю гострих респіраторних інфекцій призводить до того, що у старшому шкільному віці у 52–70 % з них формуються хронічні захворювання, серед яких провідне місце посідає оториноларингологічна та бронхолегенева патологія.

Імунореабілітація дітей із високою кратністю та тривалістю гострих респіраторних інфекцій є багатокомплексною та повинна враховувати цілий ряд причин, що призводять до зниження протиінфекційного захисту [5].

На думку Р.М. Хаїтова, Б.М. Пінегіна [52], наявність вторинних імунодефіцитів, що проявляються частими рецидивними інфекціями різної локалізації, потребує проведення імунореабілітаційних заходів, ефективність яких може становити 100 % при адекватному лікуванні.

Реабілітаційні заходи щодо дітей, які часто хворіють, включають чотири основні напрямки: 1) організація оптимального режиму дня; 2) раціональне харчування; 3) фізичне виховання та загартовування; 4) медична реабілітація, що включає санацію хронічних вогнищ запалення, фізіотерапевтичні методи профілактики та фармакологічну терапію [14, 24].

Частіше у практичній медицині використовується фармакологічна імунна корекція, хоча застосування всього комплексу профілактично-оздоровчих заходів веде до зниження інфекційної захворюваності та відновлення транзиторних порушень імунної системи, що викликані високою кратністю та тривалістю ГРІ.

У працях різних авторів показана клініко-імунологічна ефективність препаратів нуклеїнових кислот за рахунок стимуляції лейкопоезу, фагоцитозу, підсилення кооперації Т- та В-лімфоцитів [20, 24].

У наш час багато уваги приділяється імуномодулюючій терапії. На сьогодні у клінічній практиці серед імуномодуляторів найбільш широко використовуються три групи препаратів, що відрізняються за механізмом дії:

1) препарати мікробного походження;

2) препарати ендогенного походження, серед яких виділяють імуномодулятори тимусного походження, кістково-мозкового походження та цитокіни;

3) хімічно чисті, синтетичні препарати, серед яких вирізняють лікувальні препарати з визначеними імуномодулюючими ефектами, аналоги препаратів ендогенного походження та синтетичні препарати [5, 29, 56].

Поява в останні роки бактеріальних препаратів (ІРС 19, Бронхо-муналу, рибомунілу), що мають неспецифічний імуностимулюючий і специфічний вакцинуючий ефекти, заслуговує на особливу увагу [6, 15, 29].

Підвищена увага до цього виду терапії пов’язана з останніми даними про особливу роль лімфатичного глоткового кільця в забезпеченні й контролі за мукозальним імунітетом не тільки дихальних шляхів, але й травного тракту. Лікування препаратами ліофілізованих лізатів бактерій дозволяє забезпечувати формування імунної відповіді практично щодо всіх значимих збудників як гострих, так і хронічних захворювань ЛОР-органів і верхніх дихальних шляхів. Доцільність використання очищених бактеріальних лізатів найбільш розповсюджених бактеріальних збудників респіраторних інфекцій визначається необхідністю активного раннього формування імунної відповіді в дітей для підготовки входження їх у дитячі колективи. Відомо, що до 30 % таких дітей мають селективний дефіцит IgА, IgG і низький рівень секреторного IgA в зовнішніх секретах вуха, синусів, глотки й носоглотки [37, 38, 55].

Серед імуномодуляторів мікробного походження можна виділити препарат Бронхо-мунал компанії «Сандоз», що містить ліофілізований лізат бактерій Streptococcus pneumoniae, Streptococcus viridans, Streptococcus piogenes, Haemophilus influenzae, Klebsiella pneumoniae, Klebsiella ozaenae, Staphylococcus aureus, Moraxella catarrhalis. Препарат випускається в капсулах по 7 мг (Бронхо-мунал) та по 3 мг лізату бактерій (Бронхо-мунал П). Препарат призначають вранці, натще 1 раз на добу, у гострий період захворювання протягом 10–30 днів, для профілактики вживають протягом 10 днів, курс повторюють 3 рази (10 днів на місяць упродовж 3 місяців). Дітям віком від 6 міс. до 12 років призначають Бронхо-мунал П, дітям віком понад 12 років — Бронхо-мунал. Побічні дії зустрічаються рідко (диспептичні прояви, підвищення температури тіла) [11, 19, 24, 26, 29, 52].

Дослідження G. Paupe імунологічних механізмів дії Бронхо-муналу в пацієнтів із захворюваннями дихальних шляхів і носоглотки показали, що дана терапія супроводжувалася підвищенням рівнів сироваткових IgM, IgA, що зберігалося 100–150 днів, зниженням кількості CD8+, підвищенням CD4+/CD8+, підвищенням функціональної активності Т-клітин у реакції бласттрансформації з ФГА [57].

Здатність очищених бактеріальних лізатів не тільки підвищувати специфічну імунну відповідь, але й активізувати неспецифічний захист організму [15, 49] дозволяє успішно застосовувати їх у групі ДЧХ, у яких вірусно-бактеріальний синергізм призводить до затяжного рецидивного перебігу інфекцій із чергуванням уражень верхніх дихальних шляхів, нижніх відділів дихальної системи [21, 32, 40, 43, 52].

За даними експериментів in vitro, Бронхо-мунал активує перитонеальні й кістково-мозкові макрофаги, що сприяє знищенню інфекційних агентів. Цей препарат стимулює секрецію простагландину Е2 і IL-1 альвеолярними макрофагами, підвищує активність макрофагів проти інфекційних агентів і клітин пухлини, підсилює секрецію фактора некрозу пухлини та IL-2 й активує природні кілери. Препарат підсилює експресію молекул адгезії на макрофагах, зокрема LFA-1, MAC-1, p150 і ICAM-1 на моноцитах і гранулоцитах [58, 59].

Бронхо-мунал підсилює синтез і секрецію фібробластами легень IL-6 і IL-8, які беруть участь в активації та кооперативних взаємодіях Т-клітин, а IL-6 також підсилює синтез IgА [54].

За даними Т.П. Маркової та співавт. [32], механізм дії Бронхо-муналу в групі ДЧХ складається зі специфічної й неспецифічної дії. До специфічної дії можна віднести збільшення синтезу IgА, що фіксується на слизових, підтримує їхню бар’єрну функцію, взаємодіє зі специфічними антигенами бактерій. Неспецифічна дія пов’язана з активацією клітинного імунітету (CD3+; CD4+; CD3+HLA-DR+; CD3+CD16+; CD3-CD16+; підвищення функціональної активності макрофагів) і виробленням ряду цитокінів і медіаторів (IL-6, IL-8, IL-2, ФНП-α, γ-ІФН).

Клініко-імунологічна ефективність використання Бронхо-муналу П у профілактиці та лікуванні епізодів ГРІ доведена в працях Г.М. Насрулаєвої [38], Л. А. Кожевникової, Л.І. Дручиної [24], Т.П. Маркової, Д.Г. Чувірова, Т.І. Гаращенко [32], а в працях Л.В. Кузнецової, Є.В. Кравченко [9] показана ефективність терапії Бронхо-муналом у дітей із бронхіальною астмою.

Ж.Ю. Гореловою, І.Б. Резник [13] отримана позитивна ефективність терапії Бронхо-муналом при лікуванні обструктивних бронхітів у дітей раннього віку.

За даними О.В. Тяжкої, О.О. Леус, у дітей із лімфатичним діатезом при лікуванні Бронхо-муналом відзначено виражений клінічний (скорочення кількості гострих захворювань, їх тривалості, менш тяжкий перебіг епізодів хвороби) та імунологічний (висока чутливість лімфоцитів у тестах спонтанного й активного Е-розеткоутворення до дії Бронхо-муналу, зменшення кількості «нульових» лімфоцитів, збільшення відносної кількості Т-хелперів, В-лімфоцитів, зменшення Т-супресорів, підвищення фагоцитарного показника, зниження показника НСТ-тесту фагоцитів) ефекти, що дозволяють рекомендувати препарат як ефективний профілактичний і лікувальний засіб у ДЧХ із лімфатичним діатезом [26, 27, 49, 50].

На думку Л.С. Намазової, Н.І. Вознесенської [37], препаратами вибору при частих ГРІ повинні бути бактеріальні вакцини.

Отже, вибір засобів для проведення імунореабілітації дітей, які часто хворіють, залежить від багатьох факторів і в першу чергу від характеру імунних порушень, клінічних проявів, характеру перебігу патологічного процесу. Препаратами вибору при частих ГРІ в дітей, у яких немає значних порушень імунної системи, можуть бути бактеріальні вакцини. Бронхо-мунал («Сандоз») є досить ефективним засобом профілактики вірусно-бактеріальних інфекцій у дітей, які часто хворіють.


Список литературы

1. Абатуров О.Є. Часто хворіючі діти та диференційований підхід до імунореабілітації стану їх здоров’я: Автореф. дис... д-ра мед. наук. — Київ, 1996. — 40 с.

2. Бобровицька А.І., Швецова Н.В., Ріджок В.В. та ін. Адаптаційні механізми захисту новонароджених залежно від стану здоров’я матері // ПАГ. — 1999. — № 4. — С. 18-19.

3. Альбицкий В.Ю., Баранов А.А. Часто болеющие дети. Клинико-социальные аспекты. Пути оздоровления. — Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1986. — 184 с.

4. Андрущук А.О., Тяжка О.В. Діти, які часто хворіють на ГРВІ, — погляд на проблему на підставі багаторічних клініко-імунологічних досліджень // І Всеукр. наук.-практ. конф. з питань імунології та педіатрії. Перинатологія та педіатрія. — 2001. — № 3. — С. 95.

5. Бейсембаев Е.А. Этапы иммунореабилитации часто и длительно болеющих респираторными инфекциями // Лечащий врач. — 2000. — № 2. — С. 48-51.

6. Бережний В.В., Глядєлова Н.П. Сучасні можливості імунореабілітуючої терапії в педіатрії // Ребенок и общество: проблемы здоровья, воспитания и образования: Мат-лы конгресса педиатров с международ. участием. — Киев, 2001. — С. 148-149.

7. Бєлоусова А.О. Структура захворювань ЛОР-органів у дітей за даними гістопатологічних досліджень // Журнал вушних, носових і горлових хвороб. — 2001. — № 6. — С. 59-64.

8. Богуцька Н.К. Екогенна модифікація імунного статусу дошкільників з частими та епізодичними гострими респіраторними захворюваннями // І Всеукр. наук.-практ. конф. з питань імунології та педіатрії. Перинатологія та педіатрія. — 2001. — № 3. — С. 87.

9. Кузнецова Л.В., Кравченко Е.В., Осипова Л.С. и др. Влияние бронхо-мунала на иммунный статус больных с бронхиальной астмой в динамике лечения // Укр. мед. часопис. — 1999. — № 6 (14). — ХІ–ХІІ. — С. 45-48.

10. Юрцева А.П., Ціхонь З.О., Прокопів І.М. та ін. Вплив тривалості грудного вигодовування на стан здоров’я дітей першого року життя м. Івано-Франковська // Ребенок и общество: проблемы здоровья, воспитания и образования: Мат-лы конгресса педиатров с международ. участием. — Киев, 2001. — С. 25-26.

11. Гаращенко Т.И. Обоснование применения бактериальных иммуномодуляторов для профилактики и лечения заболеваний верхних дыхательных путей // Укр. мед. часопис. — 1999. — № 1 (9). — С. 27-30.

12. Гойда Н.Г., Моісеєнко Р.О., Бережний В.В. Стан та основні напрямки розвитку охорони здоров’я матерів та дітей в Україні // Зб. наук. пр. співробітників КМАПО ім. П.Л. Шупика. — К., 2001. — Кн. 2. — Вип. 10.

13. Горелова Ж.Ю., Резник И.Б. Опыт применения бронхомунала (БМ) в лечении рецидивирующих обструктивных бронхитов у детей раннего возраста // 2-й Всесоюз. конгресс по болезням органов дыхания. — Челябинск, 1991. — № 148.

14. Деркач Ю.Н., Новиков П.Д. Принципы реабилитации детей с иммунодефицитами, индуцированными вследствие повторной заболеваемости респираторными инфекциями // IV Международ. конгресс «Иммунореабилитация и реабилитация в медицине». — 1998. — № 262.

15. Добротина Н.А., Кравченко Г.А. Обоснование иммуномодулирующей активности ряда препаратов микробного происхождения // IV Международ. конгресс «Иммунореабилитация и реабилитация в медицине». — 1998. — № 21.

16. Заплатников А.Л. Часто болеющие дети: состояние проблемы и современные возможности иммунореабилитации // Ребенок и общество: проблемы здоровья, воспитания и образования: Мат-лы конгресса педиатров с международ. участием. — Киев, 2001. — С. 83-94.

17. Здоров’я населення України та діяльність лікувально-профілактичних закладів системи охорони здоров’я. — К.: Центр мед. статистики. — 2001. — 91 с.

18. Ильина Е.С. Организация пульмонологической помощи детям с бронхолегочной патологией // Рос. вестник перинатологии и педиатрии. — 2001. — № 1. — С. 23-26.

19. Больбот Ю.К., Абатуров А.Е., Ковтуненко Р.В. и др. Иммунодиагностика в педиатрии и иммунокоррекция при респираторной патологии у детей: Учеб. пособие для иностранных студентов и врачей-интернов. — Днепропетровск, 1997. — 34 с.

20. Казмирчук В.Е., Дранник Г.Н., Ковальчук Л.В. Клиническая иммунология с аллергологией детского возраста. — Киев, 1999. — 164 с.

21. Караулов А.В., Климов Э.В. Клиническая эффективность бактериальных иммуномодуляторов и их влияние на гуморальные и секреторные факторы защиты часто болеющих детей // Педиатрия. — 2001. — С. 86-90.

22. Кобец Т.В., Усаченко И.Е. Факторы риска заболеваемости детей с низкой массой тела при рождении // Ребенок и общество: проблемы здоровья, воспитания и образования: Мат-лы конгресса педиатров с международ. участием. — Киев, 2001. — С. 17-18.

23. Ковальський О.В., Няньковский С.Л. Фактори ризику порушення стану здоров’я дітей першого року життя за даними комп’ютерного моніторингу // Вісник наук. досліджень. — 1998. — № 3–4. — С. 25-28.

24. Кожевникова Л.А., Дручина Л.И. Реабилитация часто болеющих детей // Тюменский мед. журнал. — 1999. — № 2. — С. 4-9.

25. Коренев Н.М., Толмачева С.Р., Михайлова Э.А. К вопросу о реабилитации детей-инвалидов с хроническими соматическими заболеваниями // Ребенок и общество: проблемы здоровья, воспитания и образования: Мат-лы конгресса педиатров с международ. участием. — Киев, 2001. — С. 7-8.

26. Леус О.О. Клініко-імунологічна оцінка профілактики бронхо-муналом вірусно-бактеріальних інфекцій у часто хворіючих дітей з лімфатичним діатезом // Дитячі інфекції. — 1999. — № 25. — С. 186-192.

27. Леус О.О. Стан імунної системи дітей з лімфатичним діатезом у віковій динаміці і шляхи корекції порушень: Автореф. дис... канд. мед. наук. — Київ, 2000. — 16 с.

28. Лук’янова О.М., Антипкін Ю.Г. Медико-соціальні аспекти здоров’я дітей в наукових програмах України з проблем дитинства // Педіатрія, акушерство та гінекологія. — 1999. — № 1. — С. 5-9.

29. Лусс Л.В. Современные подходы к назначению иммуномодуляторов в педиатрической практике // Лечащий врач. — 2000. — № 10. — С. 24-27.

30. Майданник В.Г. Перспективи розвитку клінічної педіатрії в ХХІ столітті // Педіатрія, акушерство та гінекологія. — 2002. — № 1. — С. 8-12.

31. Макарова З.С., Черток Т.Я., Тонкова-Ямпольская Р.В. Особенности состояния здоровья часто болеющих детей раннего возраста // Педиатрия. — 1990. — № 5. — C. 59-64.

32. Маркова Т.П., Чувиров Д.Г., Гаращенко Т.И. Применение и механизм действия бронхо-мунала в группе длительно и часто болеющих детей // Иммунопатология и клиническая иммунология. — 1999. — № 6. — С. 49-51.

33. Марушко Ю.В., Мощич П.С., Сонькін В.М. Характеристика дітей, які часто хворіють на респіраторні інфекції на фоні хронічних вогнищ інфекції, на сучасному етапі // Ребенок и общество: проблемы здоровья, воспитания и образования: Мат-лы конгресса педиатров с международ. участием. — Киев, 2001. — С. 84-85.

34. Мельников О.Ф. Современные представления о роли лимфоглоточного кольца в реакциях иммунитета в норме и при патологии // Імунологія й алергологія. — 1998. — № 1. — С. 64-69.

35. Мозалевский А.Ф. Заболеваемость детей и клинико-патогенетические особенности болезней легких: некоторые концептуальные положения // Педиатрия на рубеже XX и XXI столетий. — Днепропетровск, 1996. — С. 110-113.

36. Мощич П.С. Стан здоров’я дітей в Україні та шляхи його покращення // 10-й з’їзд педіатрів України. ПАГ. — 1999. — № 4. — С. 29.

37. Намазова Л.С., Вознесенская Н.И. Острые респираторные инфекции у детей: что важнее — лечение или профилактика? // Лечащий врач. — 2002. — № 1–2. — С. 4-7.

38. Насрулаева Г.М. Тактика реабилитации часто болеющих детей с повторными респираторными инфекциями // Педиатрия. — 1999. — № 4. — С. 108-110.

39. Хоменко Б.Г., Міхновська К.Г., Гуло В.Л. та ін. Наступність учбово-виховного процесу та стану здоров’я дітей в сучасних умовах // Ребенок и общество: проблемы здоровья, воспитания и образования: Мат-лы конгресса педиатров с международ. участием. — Киев, 2001. — С 73-74.

40. Каргаполов С.А., Тузанкина И.А., Писклакова В.Н., Власова Е.В. Опыт применения бактериальных лизатов и лечение детей с нарушениями противоинфекционной защиты // Рос. вестник перинатологии и педиатрии. — 2001. — № 6. — С. 55.

41. Сагаль І.Р., Слободян Л.М., Лобода В.Ф., Волинець В.Б. Особливості гострих респіраторних захворювань у часто хворіючих дітей // І Всеукр. наук.-практ. конф. з питань імунології та педіатрії. Перинатологія та педіатрія. — 2001. — № 3. — С. 98.

42. Флегонтова В.В., Гайдаш І.С., Казимірко Н.К. та ін. Показники клітинного iмунiтету у немовлят, які знаходяться на штучному молочному вигодовуванні // І Всеукр. наук.-практ. конф. з питань імунології та педіатрії. Перинатологія та педіатрія. — 2001. — № 3. — С. 94-95.

43. Ласица О.И., Охотникова Е.Н., Ревуцкая А.Е., Усова Е.И. Применение иммуностимуляторов микробного происхождения при бронхиальной астме у детей // Ребенок и общество: проблемы здоровья, воспитания и образования: Мат-лы конгресса педиатров с международ. участием. — Киев, 2001. — С. 163-164.

44. Бобильова О.О., Бережнов С.П., Мухарська Л.М. та ін. Проблема інфекційної захворюваності залишається актуальною проблемою системи охорони здоров’я та держави // Сучасні інфекції. — 2001. — № 1. — С. 4-10.

45. Сагаль І., Слободян Л., Лобода В. та ін. Результати комплексного клініко-соціального дослідження стану здоров’я дітей, які часто хворіють на гострі респіраторні захворювання // ПАГ — 1999. — № 4. — С. 70.

46. Сепиашвили Ф.И. Стратегия и комплексная тактика иммунореабилитации больных с заболеваниями иммунной системы // Int. J. Immunorehabilitation. — 1999. — № 11. — Р. 5-12.

47. Сіренко О.І. До питання формування синдрому часто хворіючих дітей в екологічно несприятливих умовах // І Всеукр. наук.-практ. конф. з питань імунології та педіатрії. Перинатологія та педіатрія. — 2001. — № 3. — С. 98.

48. Сіренко О.І., Лапіна І.Г., Лапін А.М. Реабілітація часто хворіючих дітей // І Всеукр. наук.-практ. конф. з питань імунології та педіатрії. Перинатологія та педіатрія. — 2001. — № 3. — С. 98.

49. Тяжка О.В., Леус О.О. Стан показників імунної системи у дітей з лімфатичним діатезом та оцінка ефективності бронхо-муналу, застосованого з метою профілактики вірусно-бактеріальних захворювань у даної категорії дітей // ПАГ. — 2000. — № 4. — С. 62-66.

50. Тяжкая А.В., Леус Е.А. Бронхо-мунал в профилактике вирусно-бактериальных инфекций у детей с лимфатическим диатезом // Укр. мед. часопис. — 1999. — № 4/12. — С. 81-84.

51. Дука К.Д., Мишина Н.В., Крамаренко Н.М. та ін. Формування здоров’я дітей в Придніпровському регіоні і проблеми його реабілітації і профілактики // Ребенок и общество: проблемы здоровья, воспитания и образования: Мат-лы конгресса педиатров с международ. участием. — Киев, 2001. — С. 181-182.

52. Хаитов Р.М., Пинегин Б.В. Современные иммуномодуляторы: основные принципы их применения // Иммунология. — 2000. — № 5. — С. 4-7.

53. Слободян Л.М., Воронцова Н.С., Процайло Н.Б., Горшкова М.А. Часто болеющие дети (медико-социальные аспекты, состояние иммунитета, пути оздоровления) // Педиатрия. — 1993. — № 1. — С. 45-48.

54. Hadden J.W. Immunostimulants (Review) // Trends in Pharmacol. Sci. — 1993. — Vol. 14. — № 5. — P. 169-174.

55. Румянцев А.Г., Зиновьева Н.В., Продеус А.П. и др. IgA дефицит: вопросы клиники и патогенеза // Педиатрия. — 2001. — № 4. — С. 51-55.

56. Miller J.F. The thymus: maestro of the immune system // Bioessays. — 1994. — Vol. 16. — № 7. — P. 509-513.

57. Paupe G. Immunotherapy with an oral bacterial extract (OM-85BV) for upper respiratory infections // Respiration. — 1991. — Vol. 58. — P. 150-154.

58. Gardulf A., Andersson E., Lindqvist M., Hansen S., Gustafson R. Rapid subcutaneous IgG replacement therapy at home for pregnant immunodeficient women // J. Clin. Immunol. — 2001. — Vol. 21. — № 2. — P. 150-154.

59. Specific humoral systemic and mucosal immune responses stimulated in volunteers by an oral polybacterial immunomodulator «Dentavax» for immunotherapy and prophylaxis of oral inflammations // Immunology Letters. — 2000. — Vol. 73. — № 2–3. — P. 218. 


Вернуться к номеру