Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.



UkraineNeuroGlobal


UkraineNeuroGlobal

Международный неврологический журнал 3 (81) 2016

Вернуться к номеру

Я не боюся небуття

Статтю опубліковано на с. 181

 

* * *

Я не боюся небуття,
І двох смертей я не злякаюсь,
Але жахаюся життя
В розлуках довгих з отчим краєм.
Дай, доле, вибрати мені
Зі всіх багатств Карпати сині,
Не сотню літ на чужині,
А мить одну на Батьківщині.
Скарби
Сусідка наша, добра тітка Настя,
Багатою була — ​на три села.
Носила ключ від скрині у запасці
І, мов зіницю ока, берегла.
Лише в неділю відкривала скриню,
В якій ховала, мов безцінний дар,
Вишивану сорочку, лист від сина
Та ще старий шевченківський «Кобзар».
* * *
Зійди з п’єдесталу власних удач,
Від горя чужого здригнись і заплач.
Серцем торкнися чужої біди.
Пожалій!
Зрозумій!
І лиш потім суди!
* * *
Злітає тихо жовте листя з клена,
Немов мої одмріяні літа.
І ти печально дивишся на мене —
Прийшла вже осінь. Осінь золота.
Але душа моя співає дзвінко
Та ластівкою рветься в висоту.
Іду я по зеленому барвінку
Через осінній холод і сльоту…
* * *
Цвіли черешні. Раптом — сніг!
І посивіло все навколо:
Долини, гори, ліс і поле.
Дерева тужать вздовж доріг,
І сниться їм тепло прийдешнє…
Моє кохання — цвіт черешні.
Твої слова — ​холодний сніг.
 
Ірина Михайловська
Із збірника віршів «Мамине джерело». —
Львів: Каменяр, 1990


Вернуться к номеру