Всесвітній день боротьби із запальними захворюваннями кишечника
день перший
день другий
Коморбідний ендокринологічний пацієнт
Всесвітній день боротьби із запальними захворюваннями кишечника
день перший
день другий
Коморбідний ендокринологічний пацієнт
Международный эндокринологический журнал 3 (75) 2016
Вернуться к номеру
Від редактора
Рубрики: Эндокринология
Разделы: От первого лица
Версия для печати
Статтю опубліковано на с. 9-11
Шановні читачі!
18–19 квітня 2016 року в Афінах відбулася конференція, присвячена підвищенню якості надання допомоги хворим на цукровий діабет у різних країнах світу з акцентом на створенні загальноосвітніх програм навчання (Excellence across Borders), за участю вчених і лікарів з Німеччини, Швейцарії, України, Алжиру, Саудівської Аравії, Єгипту, Російської Федерації. Метою форуму було ознайомлення з проектами, які вже були реалізовані за підтримки Ascensia Diabetes Care, а також обговорення створення програми навчання для хворих на цукровий діабет і лікарів з подальшою реалізацією в країнах-учасниках. Після виступів фахівців із різних країн і дискусії планується спільна розробка теми загальноосвітньої програми за регіональної підтримки лідерів думки країн-учасниць і представників компанії Ascensia Diabetes Care.
На сьогодні навчання як лікарів, так і пацієнтів розглядається як одна зі складових ефективного лікування хворих на цукровий діабет, що дозволяє пацієнтові стати більш грамотним, усвідомлено ставитися не лише до свого здоров’я, але й до лікарських призначень та неухильно виконувати їх. У той же час лікар вчиться розуміти проблеми пацієнтів з цукровим діабетом, що допомагає ефективно взаємодіяти на усіх етапах надання не лише медичної, але й консультативної допомоги.
/11.jpg)
Зрозуміло, що, готуючи чергову програму навчання, недоцільно просто поширити її по школах діабету. Слід навчати інструкторів, які працюють у школах, на інтерактивних семінарах. У всьому світі лікарів більше навчають теоретичних аспектів хвороби. Тоді постає питання про доцільність відкриття й проведення шкіл діабету, підготовки інструкторів, адже можна лише видати підручник для пацієнта, роздати його усім хворим на цукровий діабет, щоб вони його прочитали, і на цьому поставити крапку. Як показує практика, такий метод неефективний, оскільки основною метою шкіл самоконтролю діабету є зміна поведінки людей із цукровим діабетом після навчання, а не просто здобуття знань. Людина, яка відвідала школу діабету, повинна змінити своє ставлення до самоконтролю, харчування, інсулінотерапії, зробити це не теоретично, а практично. Лікарям також необхідно вчитися самим, щоб потім передавати ці знання й уміння хворим.
У той же час психологічним особливостям пацієнтів з цукровим діабетом, аспектам взаємодії лікаря та пацієнта не приділяється уваги в жодній освітній програмі. Це проблема більшості країн світу, оскільки традиції медичної школи вкладаються в загальноприйняті алгоритми й стандарти терапії, у яких немає жодного слова про психологічний аспект. Навчання людини з цукровим діабетом, як і з будь-якої іншою хронічною патологією, спрямоване на те, щоб допомогти їй управляти своїм захворюванням. Стосовно цукрового діабету процес навчання є необхідною умовою й невід’ємною частиною успішного лікування захворювання та підтримання належної якості життя пацієнта.
На сьогодні в Україні багато шкіл самоконтролю цукрового діабету з відповідними приміщеннями, необхідними матеріалами, однак фактична відсутність стандартів як стосовно оснащення, так і щодо програм для сертифікації інструкторів не дозволяє говорити про ефективність їх роботи. Ніхто не досліджує якість і результат навчання. Інструктор з навчання має бути сертифікованим, оскільки навіть високопрофесійний лікар-практик не завжди може бути вмілим викладачем, грамотно й доступною мовою доносити до пацієнта необхідну інформацію.
За результатами конференції представниками компанії Ascensia Diabetes Care на основі висловлених думок про поточну ситуацію з освітніми програмами й обізнаність пацієнтів про цукровий діабет і виступів провідних фахівців у вересні 2016 року буде розроблена адаптована версія загальноосвітньої програми, що враховуватиме потреби й ситуацію в різних країнах.
Щорічно 25 травня у світі відзначається Всесвітній день щитоподібної залози (World Thyroid Day). Дата увійшла до календаря 2009 року, коли Європейська тиреоїдна асоціація (European Thyroid Association) запропонувала відзначати день, присвячений цій темі, 25 травня на міжнародному рівні. Цю ініціативу підтримали тиреоїдні асоціації Азії, Північної й Латинської Америки. Всесвітній день у календарі допомагає проводити додаткові заходи, спрямовані на підвищення рівня інформованості суспільства про можливі захворювання щитоподібної залози та методи запобігання їм, а також на пропаганду сучасних методів профілактики й лікування хвороб цього органа. Згідно з медичною статистикою, від різних розладів у роботі щитоподібної залози страждає до третини усього населення планети.
Вузлові утворення виявляють (у більшості випадків завдяки ультразвуковому дослідженню) майже в половини дорослих людей. Розладів, спричинених дефіцитом йоду, цілком можна уникнути за допомогою програм загального йодування харчової солі, як це зроблено в багатьох країнах світу. У Всесвітній день щитоподібної залози медичні організації проводять спеціалізовані акції — конференції, форуми, семінари, на яких обговорюються питання діагностики, лікування й профілактики захворювань. В Україні, згідно з даними епідеміологічних досліджень, патологія щитоподібної залози виявляється приблизно у 42–52 % дорослого населення, до 20 % — у дітей. Ці цифри значно перевищують офіційні дані й можуть свідчити про недостатньо активне виявлення цих захворювань. Приємно зазначити, що цього року флагманом боротьби із захворюваннями щитоподібної залози стала Івано-Франківська область під керівництвом головного ендокринолога, кандидата медичних наук Володимира Гаврилюка. У травні — червні 2016 року на Прикарпатті проводиться місячник активної діагностики захворювань щитоподібної залози. До акції також залучені фахівці Івано-Франківського національного медичного університету за підтримки департаменту охорони здоров’я ОДА. Основна увага звертається на стан йодного дефіциту в регіоні, адже Україна потрапила в число держав із найгіршим вирішенням проблеми йодного дефіциту, опинившись поруч із Гаїті, Гвінеєю-Бісау, Гамбією й Пакистаном. Консультанти ЮНІСЕФ з координації програм з йодного дефіциту стверджують: якщо в найближче десятиліття не запровадять масову йодну профілактику, то кількість дітей із вадами розумового розвитку істотно збільшиться. На жаль, досі в Україні не розроблені уніфіковані протоколи лікування хворих на тиреоїдну патологію. Тому вся надія на локальні протоколи, розроблені фахівцями обласних медичних установ. У 2013 році в Івано-Франківській обласній клінічній лікарні та онкологічному диспансері відкрили кабінети моніторингу патології щитоподібної залози, мета работи яких — встановлення остаточного діагнозу в разі підозри на злоякісну пухлину. У цих кабінетах працюють ендокринологи, лікарі ультразвукової діагностики, хірурги, цитологи. Сподіваємося, що інформаційна кампанія щодо небезпеки захворювань щитоподібної залози й масове обстеження людей допоможуть змінити невтішну статистику.
Вітання читачам з місць, пов’язаних із видатним французьким інженером-будівельником Гюставом Ейфелем, розташованих у Франції, Португалії та Румунії на межі з Молдовою.
/11_2.jpg)
Під керівництвом Г. Ейфеля спроектовано та збудовано понад 200 споруд: мостів, віадуків, вокзалів, банків, шкіл, церков, казино. Майже всі з його 36 мостів увійшли в підручники як приклади сміливих інженерних рішень. Ейфель залишив пам’ятники своєму таланту в багатьох країнах світу — від Чилі, США до Єгипту, Угорщини, Латвії, Португалії, Румунії, Грузії та України.
Уряд Франції саме йому доручив відповідальне завдання — захистити честь країни на Всесвітній виставці 1889 року. Провести виставку вирішили ще в 1878 році. А через п’ять років від її організаторів урядовці зажадали якої-небудь сенсації, великої ідеї, згодом сформувався такий проект: це мала бути величезна залізна вежа. Реалізація ідеї на конкурсній основі була доручена Ейфелю, переваги його проекту виявилися очевидними.
Проте заздрісники успіхів інженера не змирилися. Не без їх участі рисунки майбутньої вежі, відправлені до журналів, виявилися настільки потворними, що викликали загальний протест. У лютому 1887 року директорові майбутньої виставки була надіслана петиція із протестом за підписом письменників Гі де Мопассана, Олександра Дюма-сина та інших. Однак у червні 1887 року почалася закладка фундаменту вежі, а вже в березні 1889-го, у день відкриття виставки, будівництво було завершене. Безпека робіт була продумана до таких найдрібніших деталей, що за два роки не було жодного нещасного випадку. На відкритті сам Ейфель зірвав з нижнього ярусу величезне покривало, після чого на вершині вежі під звуки «Марсельєзи» злетів французький прапор. Вежа випередила свій час, стала одним з найсміливіших і найпрогресивніших досягнень технічної думки, справжнім пам’ятником інженерному мистецтву. Ім’я Гюстава Ейфеля увійшло до світової історії, увічнене в назві створеної ним вежі. Це був його тріумф, але це було й останнім його інженерним дітищем.
Але ще задовго до цього Гюставом Ейфелем був створений у Бессарабії провісник паризької вежі. На бессарабському мості через ріку Прут у містечку Унгени він практикував метод клепки, який згодом використав при створенні знаменитого французького символу. Ейфеля в Бессарабію запросила в 1876 році адміністрація молодої на той час молдавської залізниці. Річ у тім, що після весняних повеней Прут вийшов з берегів і недобудований залізничний міст, що тут знаходився, був майже повністю зруйнований. Прибувши в Бессарабію, Ейфель реконструював і практично повністю перебудував міст, після чого той міцно зв’язав Молдову з Румунією. Міст і справді не виглядає як споруда позаминулого століття. На фото, зробленому з автомобіля на ходу, міст (все-таки стратегічний об’єкт!) нагадує вежу в центрі Парижа, тільки перевернуту набік, без верхівки й основи. Хто знає, можливо, задум найбільшого творіння Ейфеля виник саме тут.
Крім того, Гюстав Ейфель відомий своїми імпозантними сталевими конструкціями для мостів, зокрема для моста через ріку Дору в Порту в Португалії. На цій ріці м’який ґрунт не дозволяв вбити в дно палі, тож Ейфель зробив єдиний проліт завдовжки 160 метрів, що було унікальним для того часу. Для цього інженер поставив по обох берегах Дору високі пілони й натягнув між ними сталевий трос, що тримає двошарнірну арку.
Одне з творінь Гюстава Ейфеля знаходиться на найбільшому острові України — Джарилгач. Джарилгацький маяк, зроблений за проектом Ейфеля в Парижі, у вигляді білої залізної вежі з центральною трубою у формі циліндра був встановлений на мисі острова в 1900 р. Придивившись до маяка, легко впізнати знайомі риси Ейфелевої вежі — мереживне плетіння металу. Маяк упродовж багатьох років освітлював шлях морякам під час бурі й туману. Наприкінці XX століття з маяка зняли усе устаткування, а каркас визнали історичною пам’яткою. У наші дні можна без проблем піднятися на вежу і з висоти пташиного польоту оцінити неймовірний вид безкрайніх морських просторів.
Бажаю читачам міцного здоров’я, успіхів, особистих перемог, реалізації задумів і творчих планів!
Головний редактор
професор Володимир Іванович Паньків