Всесвітній день боротьби із запальними захворюваннями кишечника
день перший
день другий
Коморбідний ендокринологічний пацієнт
Всесвітній день боротьби із запальними захворюваннями кишечника
день перший
день другий
Коморбідний ендокринологічний пацієнт
Международный эндокринологический журнал 2 (74) 2016
Вернуться к номеру
Особливості позитивної дії фітозасобу зобофіт у комплексному лікуванні хворих на остеоартроз з коморбідними явищами субклінічного гіпотиреозу
Авторы: Волошина Л.О. - Вищий державний навчальний заклад України «Буковинський державний медичний університет», м. Чернівці, Україна
Рубрики: Эндокринология
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Статтю опубліковано на с. 169-170
Остеоартроз (ОА) — гетерогенна група системних захворювань суглобів, що характеризуються високим фоном полі- й коморбідності та поширені серед пацієнтів 50, особливо 60 років. В останніх домінують атеросклеротичні ураження серцево-судинної системи, меншою мірою — хвороби органів травлення, нирок тощо. Цій же віковій групі людей, за новітніми дослідженнями, притаманна значна частота субклінічного, менше — маніфестного гіпотиреозу (до 8–12 %). Зазначається, що рання діагностика гіпотиреозу, особливо субклінічного, — це міждисциплінарна проблема, якою повинні займатися спеціалісти терапевтичного профілю за провідної участі ендокринологів. Однак у хворих на ОА ці явища досліджені недостатньо, у тому числі в аспекті лікування.
Мета дослідження — вивчити рівень поширеності субклінічного гіпотиреозу у хворих на ОА та особливості позитивної дії полікомпонентного фітозасобу зобофіт у комплексному лікуванні групи пацієнтів із коморбідним поєднанням ОА та субклінічного гіпотиреозу (СГ).
Матеріал і методи дослідження. Обстежено 296 хворих на ОА віком 37–76 років (жінок було 246 — 83,11 %). Скринінгову діагностику гіпотиреозу здійснювали шляхом визначення в усіх хворих у крові рівнів ТТГ, вільних Т3 і Т4, ультразвукового дослідження щитоподібної залози (ЩЗ), її огляду та пальпації, старанного опитування.
Окрім зазначеного, досліджували ліпідограму, креатинін та сечовину в крові, швидкість клубочкової фільтрації (ШКФ), виконували ультразвукове дослідження нирок, аналізи сечі (загальний та за Нечипоренком). Діагноз ОА верифікували згідно з рекомендаціями EULAR (2010).
Результати дослідження. Слід зазначити, що в цілому серед обстежених найбільш поширеними коморбідними процесами були зростаючі кількісно та якісно артеріальна гіпертензія (182 хворих — 61,49 %), різні форми ішемічної хвороби серця (189 — 63,85 %), ожиріння (193 — 65,21 %), жирової хвороби печінки (179 — 60,47 %) як основні прояви метаболічного синдрому (МС), хвороби нирок (пієлонефрити, сечокислий діатез, сечокам’яна хвороба — 133 (44,93 %)) як фактори високого та дуже високого кардіоваскулярного ризику. Серед обстеженого контингенту хворих маніфестний гіпотиреоз виявлено в 11 осіб (3,72 %), серед яких було 8 жінок, та СГ — у 28 (9,46 %), серед яких жінок було 22 особи (7,43 %), а чоловіків, відповідно, 5 (1,79 %). Діагноз форм гіпотиреозу підтверджений ендокринологом високої кваліфікації, а також узгоджена лікувальна тактика гіпотиреоїдного стану.
Об’єктом подальшої нашої уваги в аспекті лікування були 28 хворих на ОА з коморбідним СГ. Клінічно спектр зазначених вище коморбідних захворювань у цих хворих не відрізнявся від такого у вибірці в цілому, але перебіг АГ і ХС був торпідним, а результати їх лікування були дещо гіршими за попередні 1–3 роки.
Зважаючи на дискусійність поглядів ендокринологів щодо методів лікування СГ, зокрема, левотироксином, особливо в контексті значних проявів атеросклеротичних уражень серцево-судинної системи та високих рівнів кардіоваскулярного ризику, нами вирішено апробувати в комплексному лікуванні хворих на ОА полікомпонентний фітозасіб зобофіт. Згідно з дослідженнями Н.О. Кравчун (2010), цей засіб ефективний при різних формах уражень ЩЗ з підвищеною чи зниженою її функцією та добре впливав на вузлові утворення ЩЗ. Його складові (екстракт перстачу білого, дроку красильного, гадючника шестипелюсткового, кореня півонії незвичайної, спіруліна), за даними літератури, мають і артротропну, антиоксидантну, заспокійливу дію, сприятливо впливають на метаболічні процеси жовчо- та сечовиділення. Зобофіт призначали по 2 капсули двічі на день упродовж 3–6 місяців, контролюючи рівні ТТГ в крові кожні 3 місяці та оцінюючи загально-клінічну динаміку ОА та коморбідних процесів за принципом випадок-контроль. Клінічно відмічено покращення порівняно з попередніми етапами спостереження проявів і перебігу ОА, АГ, ІХС. Через 3 місяці від початку застосування зобофіту рівень ТТГ в крові знизився з 7,40 ± 0,38 мОд/л до 5,20 ± 0,26 мОд/л (Р < 0,01), креатинін крові знизився з 136,00 ± 4,18 мкмоль/л до 92,20 ± 3,56 мкмоль/л (Р < 0,001), ШКФ зросла з 66,20 ± 4,22 мл/хв до 92,30 ± 6,56 мл/хв (P < 0,01), незначно знизився рівень холестеролу (з 6,40 ± 0,32 ммоль/л до 5,80 ± 0,28 ммоль/л після лікування; Р > 0,05). Через 6 місяців застосування зобофіту рівень ТТГ в крові знизився до 3,80 ± 0,26 мОд/л (Р < 0,001). Ймовірно, з огляду на вплив ЩЗ на метаболічні процеси, застосування зобофіту, що покращувало її функцію та нормалізувало ШКФ, сприяло поліпшенню дії гіпотензивних антиішемічних, хондропротекторних засобів, у цілому покращуючи результати лікування ОА та коморбідних уражень серцево-судинної системи та нирок.
У віковому аспекті у хворих старше за 60 років позитивні ефекти зобофіту були слабшими. Побічних ефектів від його застосування не відмічено.
Висновок. Полікомпонентний фітозасіб зобофіт сприятливо впливає на результати комплексного лікування хворих на остеоартроз із коморбідними ураженнями серцево-судинної системи та субклінічним гіпотиреозом, нормалізуючи в більшості хворих після трьохмісячного застосування рівні ТТГ крові, покращуючи функції нирок.