Журнал «Медицина неотложных состояний» 8 (55) 2013

Статья опубликована на с. 92-94

Вступ

Поєднана травма є актуальною проблемою сучасної медицини. За даними ВООЗ, у структурі причин смертності населення травма займає третє місце, а серед населення до 40 років — перше. У загальній структурі смертності черепно-мозкова травма (ЧМТ) становить 3,14 %, лікарняна летальність — 2,33 %, післяопераційна — 26,67 % [1]. Серед усіх померлих на догоспітальному етапі 60–70 % — це померлі від ЧМТ [2]. За даними літератури, попри те, що потерпілі з політравмою становлять 8–10 % усіх хворих, які знаходяться на стаціонарному лікуванні, на них припадає до 70 % летальних випадків [3–5]. В.В. Лебедєв і В.В. Крилов [4] у своїй роботі відмічають: якщо при ізольованій травмі черепа і мозку летальність коливається в межах 1–3 %, то при поєднаній черепно-мозковій травмі цей показник досягає 28,6–30,7 %. При дуже тяжких поєднаних травмах опорно-рухового апарату, грудей, живота з черепно-мозковими ушкодженнями летальність досягає 90–100 % [6, 7].

Завданням нашого дослідження було вивчення й аналіз летальності в групі померлих із поєднаною черепно-мозковою травмою в період із 2010 по 2012 р. у лікарні швидкої допомоги м. Харкова.

Матеріали і методи

Були проаналізовані історії хвороби 288 померлих із поєднаною травмою, які знаходилися на лікуванні в спеціалізованому відділенні політравми лікарні швидкої допомоги м. Харкова в період із 2010 по 2012 рік. Відділення на 55 ліжок надає цілодобову спеціалізовану допомогу хворим із поєднаною травмою. У штат відділення входять загальні хірурги, травматологи, реаніматологи, нейрохірурги. Відділення має свої операційні й палати інтенсивної терапії, що не входять у структуру відділення реанімації й інтенсивної терапії лікарні.

Аналіз летальності проводився за такими показниками: вік, характер травми (табл. 1), локалізація позачерепних ушкоджень (табл. 2), вид поєднання травматичних ушкоджень у хворих із краніомножинною травмою (табл. 3), стать, уміст алкоголю в крові при надходженні до стаціонару, рівень порушення свідомості відповідно до шкали коми Глазго (ШКГ). Проведена статистична вибірка й обробка отриманих результатів.

Із 288 померлих із поєднаною травмою черепно-мозкова травма різного ступеня тяжкості була встановлена у 203 хворих, що становило 70,49 %. У 154 померлих була тяжка черепно-мозкова травма, що становило 75,86 % померлих із поєднаною черепно-мозковою травмою. Легка черепно-мозкова травма була в 49 померлих із поєднаною черепно-мозковою травмою — 24,14 %.

Враховуючи локалізацію позачерепних ушкоджень, виділяють 6 основних видів поєднаної черепно-мозкової травми [8] (Лихтерман Л.Б. і Фраерман А.П., 1977): краніолицева травма, краніоторакальна травма, краніоабдомінальна травма, краніовертебральна травма, з ушкодженням кісток кінцівок і таза (краніоскелетна травма), із множинними ушкодженнями органів і тканин (краніомножинна травма). Враховуючи тяжкість черепно-мозкової травми і позачерепних ушкоджень, виділяють чотири групи поєднаної черепно-мозкової травми:

1. Легка черепно-мозкова травма й легкі позачерепні ушкодження.

2. Легка черепно-мозкова травма й тяжкі позачерепні ушкодження.

3. Тяжка черепно-мозкова травма й легкі позачерепні ушкодження.

4. Тяжка черепно-мозкова травма й тяжкі позачерепні ушкодження.

До легкої черепно-мозкової травми були віднесені струси головного мозку й удари головного мозку легкого ступеня, до тяжкої черепно-мозкової травми — удари мозку середнього і тяжкого ступеня, стиснення мозку, викликане внутрішньочерепними гематомами, гідромами, втиснутими переломами кісток черепа.

Співвідношення за статевою ознакою в різні роки залишалося на одному рівні й становило в різні роки: 74–77 % чоловіків і 23–26 % жінок.

Потерпілі молодого й середнього віку становили 69 % усіх померлих із поєднаною черепно-мозковою травмою.

У стані алкогольного сп’яніння знаходилося 38,9 % померлих із поєднаною черепно-мозковою травмою, тоді як серед усіх хворих із поєднаною ЧМТ цей показник становив 32,6 %, а у тих, які виписалися, — 24,3 %.

Кількість померлих (%), які надійшли в лікарню в ясній свідомості (15 балів за ШКГ), становила 23,6 % усіх летальних випадків, у стані оглушення (12–14 балів за ШКГ) — 20,2 % померлих, порушення свідомості за типом сопору (9–11 балів за ШКГ) відзначалося в 15,8 % померлих, у комі були доставлені 33,5 % померлих, у 3 бали за ШКГ (смерть мозку) було оцінено стан 6,9 % померлих.

У групі хворих із тяжкою краніоторакальною травмою летальність становила 41,4 і 40,8 % у 2010 і 2011 рр. відповідно і 37,6 % у 2012 р. Серед потерпілих із тяжкою краніоабдомінальною травмою смертність становила 30,3 % у 2010 р. і 28,7 % у 2012 р. Серед хворих із тяжкою краніоскелетною травмою летальність знизилася з 23,3 % у 2010 р. до 19,6 % у 2012 р. Якщо у 2010 році смертність у потерпілих із тяжкою краніоторакоабдомінальною й краніоторакоабдоміноскелетною травмою становила 59,3 і 79,6 % відповідно, то у 2012 році смертність у цих групах становила 54 і 75,6 % відповідно. Знизилася летальність і серед хворих із тяжкими краніо­торакоскелетними й краніоабдоміноскелетними ушкодженнями з 72,3 і 60,3 % у 2010 р. до 65,7 і 56 % у 2012 р. відповідно.

Обговорення отриманих даних

Найбільша кількість хворих отримує черепно-мозкову травму, поєднану з позачерепними ушкодженнями, що спричинила смертельний результат, у результаті дорожньо-транспортних подій і падіння з висоти. Причому кількість пішоходів серед усіх учасників дорожньо-транспортних подій, які отримали поєднану ЧМТ, що стала причиною смерті, досягає 79,3 %.

Відзначається стабільно високий відсоток хворих, які померли, серед потерпілих із краніоскелетною, краніоторакальною, а також найвищий відсоток — серед хворих із краніомножинною травмою. Серед хворих із тяжкою краніомножинною травмою найбільша кількість померлих серед потерпілих із краніоторакоабдоміноскелетною травмою і краніоторакоскелетною травмою.

Можна відзначити високий відсоток летальності серед хворих молодого і середнього віку, які становлять найбільш працездатну частку населення країни, при цьому смертність серед чоловіків у три рази перевищує аналогічний показник серед жінок.

Привертає особливу увагу високий відсоток померлих, які отримали травму в стані алкогольного сп’яніння, що, поза сумнівом, негативно позначається на результатах лікування цих хворих порівняно з іншими потерпілими.

Високий відсоток тих, хто надійшов у ясній свідомості або у стані оглушення, пов’язаний із тяжкістю позачерепного компонента й синдромом взаємного обтяження.

Висновки

1. Значна кількість померлих із поєднаною травмою мала черепно-мозкову травму різного ступеня тяжкості.

2. У структурі летальності поєднаної ЧМТ провідне місце займає травма, отримана в результаті дорожньо-транспортної пригоди й падіння з висоти.

3. Найчастіше до смертельного результату призводить краніомножинна, краніоскелетна й краніоторакальна травма.

4. Серед хворих із краніомножинною травмою висока летальність у групах із краніоторакоабдоміноскелетною й краніоторакоскелетною травмою.

5. Високий відсоток летальності серед осіб молодого й середнього віку вимагає особливої уваги до хворих із поєднаною ЧМТ.