Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.



Сучасні академічні знання у практиці лікаря загальної практики - сімейного лікаря
Зала синя Зала жовта

Сучасні академічні знання у практиці лікаря загальної практики - сімейного лікаря
Зала синя Зала жовта

Журнал «Здоровье ребенка» 8 (51) 2013

Вернуться к номеру

Раціональна антибактеріальна терапія захворювань органів дихання в дітей

Авторы: Леженко Г.О., Пашкова О.Є. - Запорізький державний медичний університет; Пантюшенко Л.І. - КУ «Запорізька обласна клінічна дитяча лікарня» ЗОР

Рубрики: Семейная медицина/Терапия, Педиатрия/Неонатология

Разделы: Справочник специалиста

Версия для печати


Резюме

У роботі наведено результати бактеріологічного моніторингу 563 дітей м. Запоріжжя та Запорізької області, хворих на гострі респіраторні захворювання (ГРЗ). Установлено, що в 15,3 % випадків збудником ГРЗ виступав Streptococcus pneumoniaе. Проведений аналіз антибіотикограм показав, що найбільшу чутливість Streptococcus pneumoniae проявляв щодо цефалоспоринів ІІІ покоління, ванкоміцину та ципрофлоксацину. Відмічалася висока антибіотикорезистентність Streptococcus pneumoniaе до кліндаміцину (50,0 %) та пеніцилінів (96,8 %). На основі отриманих даних обґрунтована доцільність застосування як стартового антибактеріального препарату в терапії ГРЗ у дітей цефподоксиму проксетилу.

В работе приведены результаты бактериологического мониторинга 563 детей г. Запорожья и Запорожской области, больных острыми респираторными заболеваниями (ОРЗ). Установлено, что в 15,3 % случаев возбудителем ОРЗ являлся Streptococcus pneumoniaе. Проведенный анализ антибиотикограммы показал, что наибольшую чувствительность Streptococcus pneumoniae проявлял по отношению к цефалоспоринам III поколения, ванкомицину и ципрофлоксацину. Отмечалась высокая антибиотикорезистентность Streptococcus pneumoniaе к клиндамицину (50,0 %) и пенициллинам (96,8 %). На основании полученных данных доказана целесообразность применения в качестве стартового антибактериального препарата в терапии ОРЗ у детей цефподоксима проксетила.

This article presents the results of bacteriological monitoring of 563 children from Zaporizhzhya and Zaporizhzhya region suffering from acute respiratory infections (ARI). 15.3 % cases ARI was caused by Streptococcus pneumoniae pathogen. The analysis of antibiograms showed the maximal antibiotic susceptibility of Streptococcus pneumoniae to the third-generation cephalosporins, vancomycin and ciprofloxacin. A high antibiotic resistance of Streptococcus pneumoniae was observed to clindamycin (50.0 %) and penicillin (96.8 %). The rationale cefpodoxim proxetil use for starting antibacterial therapy of ARI in children was based upon the results.


Ключевые слова

гострі респіраторні захворювання, діти, Streptococcus pneumoniaе, цефподоксиму проксетил.

острые респираторные заболевания, дети, Streptococcus pneumoniaе, цефподоксима проксетил.

acute respiratory infections, children, Streptococcus pneumoniae, cefpodoxim proxetil.

На сучасному етапі у структурі захворюваності дитячого віку хвороби органів дихання займають перше місце [20]. На інфекції дихальних шляхів та складні форми легеневих хвороб захворюють кожні 90 тисяч із 100 тисяч дітей [2]. Пневмокок залишається провідним інфекційним агентом у патології респіраторної системи, а повна елімінація зазначеного збудника практично неможлива, тому що природним середовищем його «мешкання» є носоглотка. Поширеність бактеріоносійства Streptococcus pneumoniae в дітей з ризиком розвитку інвазивних форм пневмококової інфекції зберігається високою і становить, за даними різних авторів, від 23,7 до 76,4 % [10, 15]. На тлі впливу ряду несприятливих факторів на організм дитини (переохолодження, вірусна інфекція, погане харчування) пневмокок активізується і, як наслідок, розвивається гостре респіраторне захворювання (ГРЗ). Згідно з даними М.В. Федосеенко (2009), пневмококова інфекція є етіологічним чинником більше ніж 80 % пневмоній [19]. Відомо, що наслідком гематогенної дисемінації пневмокока може бути гнійний менінгіт, ендокардит, перитоніт та інші ураження внутрішніх органів [17]. Проте при проведенні визначення рівня захворюваності на пневмококову інфекцію слід зазначити, що в більшості країн Streptococcus pneumoniae як збудник не завжди діагностується, і, як наслідок, дані щодо поширеності пневмококової інфекції занижуються [19].

Антибактеріальна терапія є основою лікування пневмококової інфекції. Ефективність лікування інфекцій верхніх дихальних шляхів, викликаних Streptococcus pneumoniae, елімінація збудника з організму і швидкість одужання визначається правильним вибором етіотропної антибіотикотерапії та доставки у вогнище запалення терапевтичних концентрацій препарату. Однак дослідження в умовах повсюдного зростання антибіотикорезистентності є складним завданням.

Основною проблемою терапії пневмококових інфекцій є резистентність Streptococcus pneumoniae до антибактеріальних препаратів. Пневмокок, колись чутливий до пеніцилінів, набуває до них стійкості, що досягає в ряді країн 50–70 % [17, 18, 22]. При цьому інгібіторзахищені бета­лактами не мають переваг, тому що пневмокок не виробляє бета­лактамази [13]. Резистентність Streptococcus pneumoniae до пеніциліну не пов’язана з пеніциліназою. Скоріше вона має хромосомне походження й зумовлена якісними та кількісними модифікаціями пеніцилін­зв’язуючого білка­1а, ­2а, ­2b та ­2х. Резистентність до пеніциліну знижує чутливість або забезпечує резистентність до інших ­лактамів, але її рівень та клінічна значимість змінюється залежно від типу молекули. Парентеральні цефалоспорини ІІІ покоління зазнають меншого впливу, ніж пеніцилін G, і, як правило, залишаються помірно активними. Цефалоспорини І та ІІ поколінь, а також пероральні цефалоспорини будь­якого покоління, крім цефподоксиму, менш активні, ніж пеніцилін G, і вагоміше піддаються впливу модифікацій пеніцилін­зв’язуючого білка [9]. При цьому існує тенденція до перехресної резистентності пневмококів до пеніциліну, макролідів, тетрациклінів і ко­тримоксазолу.

Зростання резистентності Streptococcus pneumo­niae до макролідних антибіотиків, стійкість до яких досягає 40–60 %, також обмежує їх застосування в клінічній практиці [18, 22].

Більше 1/3 штамів Streptococcus pneumoniae стійкі до ко­тримоксазолу, пневмококи повністю стійкі до гентаміцину та інших аміноглікозидів. Streptococcus pneumoniaе природно резистентний до хінолінів І покоління. Менше ніж 30 % штамів пневмококу чутливі до пефлоксацину, офлоксацину та ципрофлоксацину [9, 13].

Згідно з даними довідника Сенфорда з протимікробної терапії (2012), для терапії пеніцилін­нечутливих штамів Streptococcus pneumoniae в амбулаторній практиці рекомендується використовувати цефало­спорини ІІІ покоління [6]. Це підтверджується даними EUCAST (2013) про збереження чутливості штамів S.pneumoniae до цефалоспоринів ІІІ покоління [23].

Мета дослідження — дослідити роль Streptococcus pneumoniae як збудника гострих респіраторних захворювань у дітей, мешканців Запоріжжя та Запорізької області, та на підставі отриманих даних оптимізувати етіотропну терапію.

Матеріали та методи дослідження

Нами проведено бактеріологічний моніторинг збудників гострих респіраторних захворювань у 563 дітей віком від 3 до 14 років, мешканців м. Запоріжжя та Запорізької області, які перебували на лікуванні в Запорізькій обласній клінічній дитячій лікарні за період січень — листопад 2013 року. Клінічні зразки засівали на готові поживні середовища, виготовлені в заводських умовах: кров’яний агар колумбійський («Біомер’є», Франція), селективний шоколадний агар («Біомер’є», Франція). Чутливість Streptococcus pneumoniae до пеніцилінів визначалася дискодифузним методом із використанням оксацилінового диска (1 мкг). Визначення видів та чутливості до антибіотиків грампозитивних та грамнегативних бактерій проводилося на бактеріологічному аналізаторі Vitek 2 Compact («Біомер’є», Франція) з використанням програмного забезпечення AES: GlobalCLSI­based+Phenotypic: 19.04.2012. Чутливість до антибіотиків враховували відповідно до таблиць SLSI та EUCAST 2013 року [23].

Диференціальна діагностика ГРЗ проводилася на підставі аналізу анамнестичних даних, об’єктивного огляду з констатацією загальних симптомів поточного інфекційного процесу (лихоманка, прояви інтоксикації, сонливість, головний біль, блювота), а також обліку симптомів локального статусу залежно від рівня ураження верхніх дихальних шляхів. При цьому пневмонію було діагностовано в 60 дітей, обструктивний бронхіт — у 182 пацієнтів, гострий трахеїт — у 117 хворих, ринофарингіт — у 159 дітей, загострення хронічного риніту — у 25 дітей, рецидивуючий бронхіт — у 8 пацієнтів та гострий синусит — у 12 хворих.

У всіх дітей проводили клінічний аналіз крові й сечі, за показаннями — рентгенографію органів грудної клітини, придаткових порожнин носа і носоглотки, а також біохімічне дослідження сироватки крові з визначенням рівнів амінотрансфераз, білірубіну, креатиніну та сечовини. Усім дітям було проведено бактеріологічне дослідження мокротиння й виділень носоглотки.

Результати та їх обговорення

Проведений аналіз результатів бактеріологічного моніторингу показав, що Streptococcus pneumoniaе виступав збудником гострих респіраторних захворювань у 86 дітей, що становило 15,3 %. Ми оцінили роль Streptococcus pneumoniaе як збудника ГРЗ при різних зазначених нозологічних формах у загальній популяції дітей, які були під нашим спостереженням (рис. 1).

Найбільш часто Streptococcus pneumoniaе виступав етіологічним фактором при пневмоніях (15 дітей — 25 %) та рецидивуючому бронхіті (2 дитини — 25 %). У 38 хворих (20,9 %) Streptococcus pneumoniaе ускладнював перебіг обструктивного бронхіту, при трахеїті та синуситі даний мікроорганізм виділявся у 19 (16,2 %) та 2 пацієнтів (16,7 %) відповідно. Суттєво рідше виділення Streptococcus pneumoniaе зустрічалося при загостренні хронічного риніту (3 дитини — 12 %) та ринофарингіті (7 хворих — 4,4 %).

Додатково нами було проаналізовано також сезонність виділення Streptococcus pneumoniae при інфекціях дихальної системи в дітей (рис. 2).

Проведений аналіз отриманих даних показав дещо несподівані результати. Установлено, що підвищення захворюваності на пневмококову інфекцію спостерігалося з квітня по червень та з вересня по листопад із піком захворюваності у травні (32,9 %).

Проведений аналіз чутливості Streptococcus pneumoniae до антибіотиків показав, що найбільшою вона була щодо цефалоспоринів ІІІ покоління, ванкоміцину та ципрофлоксацину (табл. 1).

Звертала на себе увагу висока антибіотикорезистентність Streptococcus pneumoniaе до кліндаміцину (50,0 %) та пеніцилінів (96,8 %).

З огляду на дані літератури, що були наведені вище [6, 9], отримані нами результати про наявність резистентності Streptococcus pneumoniaе до антибіотиків пеніцилінового ряду, а також попередні наші дані [12], що важливу роль як збудники ГРЗ у дітей, мешканців м. Запоріжжя та Запорізької області, відіграють бактерії роду Haemophilus (при рецидивуючому бронхіті частота виділення становила 40,3 %, при пневмонії — 12,8 %, гострому бронхіті — 43 %, ринофарингіті та риносинуситі — 35–38 %), чутливі перш за все до цефало­споринів ІІІ покоління, логічно зробити висновок, що препаратами вибору для лікування ГРЗ бактеріальної етіології в дітей виступають антибактеріальні препарати даної групи.

При виборі цефалоспорину ІІІ покоління слід також враховувати, що інфекційні процеси, про які йшлося в роботі, у більшості випадків виступають захворюваннями, що потребують амбулаторної допомоги. Тому препаратами вибору виступають переважно саме пероральні форми цефалоспоринів ІІІ покоління.

У зв’язку з цим одним з найбільш оптимальних препаратів виступає пероральний цефалоспорин III покоління цефподоксиму проксетил (Цефодокс), активний щодо грампозитивної і грамнегативної флори. Особливості фармакокінетики препарату забезпечують збереження необхідної концентрації діючої речовини в плазмі крові протягом 12 годин, що обумовлює можливість ерадикації збудників [7, 16]. Цефподоксиму проксетил — препарат, створений за технологією prodrug, тобто це проліки, які стають активними лише в стінці тонкої кишки, де вони перетворюються на активну форму, тобто зазначена технологія дозволяє підвищити біодоступність препарату та мінімізує низку побічних дій, що властиві антибактеріальним препаратам, зокрема порушення мікробіоценозу шлунково­кишкового тракту. Крім того, технологія prodrug дозволяє підвищити оральну абсорбцію препарату, захистити активну речовину від руйнування, вирішити питання захисту від дії соляної кислоти шлунка, забезпечити високу швидкість всмоктування.

Цефодокс швидко проникає в тканини, у тому числі мигдалини, легені й рідини організму. Концентрація Цефодоксу швидко досягає максимальних рівнів. У слизовій оболонці гайморових пазух уміст цефподоксиму становить 0,34 мг/л, у тканині піднебінних мигдалин — 0,24 мг/л, у паренхімі легенів — 0,63 мг/л, у слизовій оболонці бронхів — 0,91 мг/л, у плевральній рідині — 1,84 мг/л, а в запальній рідині — 2,84 мг/л [3]. Концентрація цефподоксиму в легеневій тканині через 6–8 годин вище від МПК90 для таких респіраторних збудників, як M.(B.) catarrhalis, у 2 рази, H.influenzae і S.pneumoniae — у 20 разів, S.pyogenes — приблизно в 70 разів [5]. Цефодоксу властивий тривалий період напіввиведення. Препарат призначається перорально у вигляді таблеток або суспензії з розрахунку 10 мг на 1 кг маси тіла на добу. Розрахункова доза приймається у 2 прийоми через 2 години після їжі протягом 7–10 днів.

На сучасному етапі накопичена значна доказова база ефективності застосування цефподоксиму проксетилу в терапії бактеріальних респіраторних захворювань у дітей. Перш за все це вітчизняне проспективне дослідження «Цеф­Просто», у якому було показано високу ефективність препарату (88 % — висока та 10,2 % — помірна ефективність) у лікуванні бактеріальних захворювань органів дихання в дітей, а також доведено високий рівень безпеки препарату [4]. У проспективному дослідженні «Центр» було показано, що ефективність застосування препарату Цефодокс становила 93,1 % у хворих на позагоспітальну пневмонію [8].

Достатньо відомі праці науковців, присвячені ефективному застосуванню Цефодоксу при захворюваннях лор­органів у дітей та дорослих [3, 14], у терапії пневмоній [1, 11, 21] тощо.

Таким чином, підсумовуючи зазначені дані стосовно проблеми раціонального вибору стартового антибактеріального препарату в педіатрії, наводимо висловлювання член­кореспондента НАМН України, професора Волосовця О.П., що, на наш погляд, повністю відображає сутність проблеми: «Антибіотик для стартового лікування повинен мати оптимальний, а не лише широкий спектр антимікробної активності».

Висновки

1. На сучасному етапі відбувається зміна мікробного спектра та зростання резистентності до антибактеріальних препаратів основних збудників респіраторних інфекцій.

2. Антибактеріальний препарат цефподоксиму проксетил виступає препаратом вибору в стартовій терапії респіраторних захворювань у дітей.


Список литературы

1. Абатуров А.Е. Применение цефподоксима проксетила при лечении внебольничных пневмоний у часто болеющих детей раннего возраста / А.Е. Абатуров, О.Н. Герасименко // Современная педиатрия. — 2008. — № 2(19). — С. 26­29.

2. Альбицкий В.Ю. Прогноз развития научных исследований в педиатрии на 2006–2010 гг. / В.Ю. Альбицкий, И.И. Балаболкин, А.А. Баранов [и др.] // Вопросы современной педиатрии. — 2006. — № 5. — С. 111­113.

3. Бережной В.В. Опыт использования препарата «Цефодокс» в комплексной терапии гнойных синуситов у детей / В.В. Бережной, В.Г. Козачук, И.Б. Орлюк [и др.] // Современная педиатрия. — 2007. — № 3. — С. 88­92.

4. Волосовец А.П. Результаты многоцентрового исследования «Цеф­ПРОСТО» (цефподоксима проксетил в стартовой терапии внебольничной пневмонии у детей) в Украине / А.П. Волосовец, А.Е. Абатуров, Л.В. Беш и др. // Современная педиатрия. — 2011. — № 2(36). — С. 107­112.

5. Волосовец А.П. Цефодокс (цефподоксима проксетил): трехлетний анализ клинического использования в педиатрии / А.П. Волосовец, С.П. Кривопустов, О.Л. Дзюба [и др.] // Современная педиатрия. — 2009. — № 4. — С. 34­38.

6. Гилберт Д.Н. Справочник Сэнфорда по противомикробной терапии / Д.Н. Гилберд, Р.К. Меллеринг­младш., Д.М. Элиопулос [и др.]. — К.: Украинский медицинский вестник, 2012. — 272 с.

7. Диференційоване застосування антибактеріальних препаратів в педіатрії: Мат­ли IX Всеукраїнської науково­практичної конференції «Актуальні питання педіатрії») // Новости медицины и фармации. — 2007. — № 21–22. — С. 230­231.

8. Дядык А.И. Опыт применения цефподоксима у больных с внегоспитальными пневмониями (Результаты проспективного открытого исследования «ЦЕНТР») / А.И. Дядык, А.Э. Багрий, Н.Л. Суровцева [и др.] // Ліки України. — 2009. — № 8. — С. 73­75.

9. Жель Ф. Від антибіотикограми до рецепту / Ф. Жель, М. Шомара, М. Уебер [та ін.] // Логос. — 2007. — С. 87­89

10. Краковская А.В. Микробный пейзаж мокроты и бронхоальвеолярной жидкости у детей с хронической патологией дыхательных путей и состояние поствакцинального иммунитета к возбудителям пневмококковой и гемофильной инфекции / А.В. Краковская: Автореф. дис… к.м.н., специальность 14.03.09 — Клиническая иммунология, аллергология. — Москва, 2012. — 22 с.

11. Крючко Т.А. Опыт применения Цефодокса в терапии внегоспитальных пневмоний / Т.А. Крючко, О.В. Бастаногова, О.Я. Ткаченко, Т.В. Шпехт // Совр. педиатрия. — 2008. — № 3(20). — С. 37­42.

12. Леженко Г.О. Роль Haemophilus influenzae у формуванні інфекційної патології в дітей / Г.О. Леженко, О.Є. Пашкова, Л.І. Пантюшенко // Здоровье ребенка. — 2013. — № 1. — С. 67­72.

13. Майданник В.Г. Современные алгоритмы антибактериальной терапии острой пневмонии у детей / В.Г. Майданник // Клиническая антибиотикотерапия. — 2003. — № 3. — С. 9­19.

14. Митин Ю.В. Целесообразность применения в лор­практике цефалоспоринов III поколения для приема внутрь / Ю.В. Митин, Я.Ю. Гомза // Журнал вушних, носових та горлових хвороб. — 2007. — № 2. — C. 59­63.

15. Морозова О.И. Применение молекулярно­генетического метода диагностики при бронхолегочных заболеваниях у детей / О.И. Морозова, Н.В. Морозова, О.В. Островская, В.К. Козлов // Дальневосточный медицинский журнал. — 2010. — № 2. — С. 48­51.

16. Нові перспективи використання пероральних цефалоспоринов в педіатрії: Мат­ли V Конгресу педіатрів України, 15–17 жовтня, м. Київ // Здоров’я України. — 2008. — № 24/1. — С. 36­37

17. Страчунский Л.С. Чувствительность к антибиотикам пневмококков, выделенных от здоровых детей из организованных коллективов / Л.С. Страчунский, О.И. Кречикова, Г.К. Решедько [и др.] // Клиническая микробиология и антимикробная химиотерапия — 1999. — Т. 1, № 1. — С. 31­40.

18. Таточенко В.К. Значение лекарственной устойчивости микроорганизмов в педиатрической практике / В.К. Таточенко, М.Д. Бакрадзе // Практика педиатра. — 2009, декабрь. — С. 5­11.

19. Федосеенко М.В. Перспектива вакцинопрофилактики пневмококковой инфекции: современный взгляд на проблему / М.В. Федосеенко // РМЖ. — 2009. — № 17(1). — С. 36­42.

20. Чучалин А.Г. Белая книга / А.Г. Чучалин // Пульмонология. — М., 2003. — 68 с.

21. Harrison C.J. Cephalosporins: a revier / C.J. Harrison, D. Bratcher // Pediatr. Rev. — 2008. — Vol. 29. — P. 264­267.

22. Muench D.F. Pneumococcal Infections / D.F. Muench, B.A. Cunha // http://emedicine.medscape.com

23. Routine internal quality control as recommended by EUCAST. Version 3.1, valid from 2013­01­01.


Вернуться к номеру