Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.



Всесвітній день боротьби із запальними захворюваннями кишечника
день перший
день другий

Коморбідний ендокринологічний пацієнт

Всесвітній день боротьби із запальними захворюваннями кишечника
день перший
день другий

Коморбідний ендокринологічний пацієнт

Международный эндокринологический журнал 6 (54) 2013

Вернуться к номеру

Остеоартроз і цукровий діабет: епідеміологічні особливості, клініко-патогенетичні, гендерні та вікові аспекти

Авторы: Волошина Л.О., Ковалишин І.Р., Марчук Ю.Ф. - Кафедра внутрішньої медицини; Кафедра клінічної імунології, алергології та ендокринології, Буковинський державний медичний університет, м. Чернівці

Рубрики: Эндокринология

Разделы: Медицинские форумы

Версия для печати

Остеоартроз (ОА) — вікозалежне захворювання другої половини життя людини, яке в частині випадків перебігає з коморбідним цукровим діабетом другого типу (ЦД­2). Клініко­патогенетичні залежності цих патологічних станів продовжують досліджуватися.

Мета дослідження — вивчити епідеміологічні, клініко­патогенетичні, гендерні та вікові аспекти поєднаного перебігу ОА та ЦД­2.

Матеріал і методи дослідження. Обстежено 140 хворих на ОА віком 41–87 років; співвідношення чоловіки/жінки становило 1 : 4. Діагнози ОА та ЦД­2 верифіковані згідно з відповідними наказами МОЗ України. Всі хворі з цукровим діабетом консультовані та лікувалися в ендокрино­логів.

Результати дослідження та їх обговорення. Встановлено, що серед обстеженої когорти хворих ЦД­2 спостерігався у 18,57 % випадків. Майже в усіх випадках виявленого ЦД­2 останній був складовою частиною «метаболічного синдрому» з ожирінням І–ІІ ступеня, артеріальною гіпертен­зією І–ІІ стадії, ІХС, стеатогепатозом, гіперхолестеринемією та однаково поширений як у чоловіків, так і в жінок.

Однак у жінок ЦД­2 проявлявся раніше на 5–7 років і певною мірою мав зв’язок із появою менопаузи та більш раннього ожиріння. Відмічено певний вплив ступеня компенсації ЦД­2 та його тяжкості на прояви ОА: часті прояви субкомпенсації ЦД посилювали явища артропатії, помітно сприяли прогресуванню ОА чи знижували ефективність протиревматичних засобів. В окремих пацієнтів із торпідним перебігом ЦД­2 середнього ступеня тяжкості суглобовий больовий синдром частіше супроводжувався явищами синовіїту, остеофітозу, гіршим відновленням, функціональною недостатністю суглобів, частішими проявами НПЗП­гастропатій. Встановлено також, що раннє нашарування ЦД­2 в хворих на ОА негативно впливає на клініку ОА як в аспекті торпідності останнього та прискорення прогресування, так і щодо кількості уражених суглобів. Зокрема, у 18 з 26 виявлених випадків ЦД­2 остеоартроз проявлявся поліостеоартрозом (ПОА) верхніх і нижніх кінцівок, в т.ч. з охопленням прогностично гіршої форми ПОА — артрозом кульшових суглобів. Рентгенологічно у випадках поєднаного перебігу ОА та ЦД були більш виражені зміни суглобових структур та субхондральної кістки (переважно ІІІ стадія за Келгреном — Лоуренсом) з явищами раннього остеопорозу.

Висновок. Цукровий діабет у хворих на остеоартроз є додатковим патогенетичним чинником, що погіршує клінічні прояви останнього, сприяє його прогресуванню, поглиблює рентгенологічні зміни суглобово­кісткових структур та погіршує результати лікування. Рання діагностика цукрового діабету та своєчасне ефективне лікування цієї патології може розглядатися як складова частина комплексного лікування хворих на остеоартроз у поєднанні з цукровим діабетом типу 2.



Вернуться к номеру