Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.



СІМЕЙНІ ЛІКАРІ ТА ТЕРАПЕВТИ

НЕВРОЛОГИ, НЕЙРОХІРУРГИ, ЛІКАРІ ЗАГАЛЬНОЇ ПРАКТИКИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ

КАРДІОЛОГИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, РЕВМАТОЛОГИ, НЕВРОЛОГИ, ЕНДОКРИНОЛОГИ

СТОМАТОЛОГИ

ІНФЕКЦІОНІСТИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, ПЕДІАТРИ, ГАСТРОЕНТЕРОЛОГИ, ГЕПАТОЛОГИ

ТРАВМАТОЛОГИ

ОНКОЛОГИ, (ОНКО-ГЕМАТОЛОГИ, ХІМІОТЕРАПЕВТИ, МАМОЛОГИ, ОНКО-ХІРУРГИ)

ЕНДОКРИНОЛОГИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, ПЕДІАТРИ, КАРДІОЛОГИ ТА ІНШІ СПЕЦІАЛІСТИ

ПЕДІАТРИ ТА СІМЕЙНІ ЛІКАРІ

АНЕСТЕЗІОЛОГИ, ХІРУРГИ

"Emergency medicine" 2 (49) 2013

Back to issue

Тактика та результати лікування поєднаної черепно-мозкової травми

Authors: Полторацький В.Г, Чернов О.Л., Яковцов І.З., Харківська медична академія післядипломної освіти

Categories: Family medicine/Therapy, Medicine of emergency

Sections: Specialist manual

print version

Мета. Виявлення факторів ризику несприятливих результатів лікування черепно­мозкової травми різної тяжкості й травм великих кісток нижніх кінцівок.

Матеріали і методи. Виконано кореляційний аналіз залежності результатів лікування краніо­скелетної травми від тактики лікування переломів та окремих показників тяжкості травми у 118 хворих із черепно­мозковою травмою та переломами стегна та гомілки, які знаходились на лікуванні у відділенні політравми Харківської міської клінічної лікарні швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова протягом 2010–2012 рр. Основними підходами при лікуванні поєднаних краніоскелетних травм є ургентна стабілізація переломів у перші години після надходження потерпілого у стаціонар та відстрочений остеосинтез через 5–7 діб після стабілізації стану хворого.

Результати. Під час кореляційного аналізу встановлено, що при легкій черепно­мозковій травмі найбільший зв’язок з результатами лікування мав ступінь шоку під час госпіталізації (r = 0,662), менший — вік постраждалих (r = 0,270) та ISS (r = 0,270). При ударах мозку середньої тяжкості найбільш сильна кореляція відмічалася з величиною ISS (r =  0,873), із тяжкістю шоку під час госпіталізації (r = 0,665) та з наявністю торакальної травми (r = 0,602). У цій групі також відмічена кореляція з тактикою лікування (r = 0,532). При тяжкій нейротравмі зберігалась вірогідна кореляція з величиною ISS (r = 0,539), із тяжкістю шоку під час госпіталізації (r = 0,717) та значно зростала сила зв’язку з тактикою лікування (r = 0,704). Таким чином, вірогідність летального наслідку у постраждалих із черепно­мозковою травмою збільшувалася зі зростанням тяжкості травми та ступеня шоку під час госпіталізації. Позитивна кореляція з тактикою лікування свідчить про зростання вірогідності летального наслідку при відстроченому остеосинтезі.

Висновки: 1) головним фактором ризику летальних наслідків постраждалих із легкою черепно­мозковою травмою є ступінь шоку, при середній і тяжкій — величина ІSS та ступінь шоку; 2) при черепно­мозковій травмі середньої тяжкості та при тяжкій нейротравмі відстрочений остеосинтез є додатковим фактором ризику летального наслідку, що свідчить про необхідність ургентної стабілізації переломів у перші години після надходження потерпілого у стаціонар.



Back to issue