Журнал "Медицина невідкладних станів" 2 (49) 2013

Своєчасне відновлення прохідності дихальних шляхів є одним із пріоритетних заходів у практиці лікарів швидкої медичної допомоги, оскільки має велике значення в зниженні летальності в перші години після травмування або нещасного випадку і позитивно впливає на своєчасне усунення ускладнень, прогноз і тривалість перебування в стаціонарі тяжких хворих.

Мета. Золотим стандартом вирішення проблеми відновлення прохідності дихальних шляхів (ДШ) є інтубація трахеї. Однак труднощі маніпуляції для лікарів невідкладних станів, ускладнення, неукомплектованість бригад швидкої медичної допомоги ускладнюють використання даного методу на догоспітальному етапі.

Матеріали і методи дослідження. У проспективне клінічне дослідження, що проводилося на базі Запорізької міської клінічної лікарні екстреної і швидкої медичної допомоги, були включені 80 хворих. Залежно від методу відновлення прохідності ДШ хворі були розподілені на дві групи. В основній групі відновлення та підтримка прохідності ДШ проводилось за допомогою ларингеальної маски, у контрольній — методом інтубації трахеї. Хворі та постраждалі основної і контрольної груп були порівнянні за віком, статтю, тяжкістю стану, основною нозологією та наявністю супутньої патології.

Усім пацієнтам у критичному стані на догоспітальному етапі проводили анестезіологічне забезпечення з відновленням та підтримкою прохідності ДШ і проведенням штучної вентиляції легень за протоколом.

Результати та їх обговорення. Зміни показників механіки дихання, газообміну та гемодинаміки у пацієнтів обох груп на етапах дослідження відображені у табл. 1.

Так, показники ХОД, ДО, ЧДР, P_peak свідчили про однакову ефективність методів відновлення прохідності ДШ у пацієнтів обох груп. Показник SpО₂ у пацієнтів контрольної групи статистично значуще знижувався на другому етапі, що було пов’язано з багаторазовими спробами екстреної інтубації трахеї та свідчить про складність цієї маніпуляції. Порівняльна динаміка показників гемодинаміки у пацієнтів обох груп дослідження на етапах надання допомоги свідчить, що у пацієнтів контрольної групи були зафіксовані статистично значущі зміни гемодинамічної реакції, чого не було у пацієнтів основної групи.

Висновки

1. Порівняльний аналіз змін показників механіки дихання та газообміну в пацієнтів у критичному стані свідчить, що ларингеальна маска забезпечувала ефективне відновлення і підтримку прохідності верхніх ДШ і адекватний газообмін у критичних пацієнтів на догоспітальному етапі.

2. Зниження SpО₂ у пацієнтів контрольної групи на другому етапі пов’язано з багаторазовими спробами екстреної інтубації трахеї та свідчить про складність цієї маніпуляції.

3. Інтубація трахеї на догоспітальному етапі супроводжується гемодинамічною реакцією.