Журнал "Медицина невідкладних станів" 2 (49) 2013

Мета. Вивчити динаміку рівня артеріального тиску (АТ) у хворих на цукровий діабет (ЦД) 2­го типу з м’якою артеріальною гіпертензією (АГ) на тлі лікування метформіном.

Методи дослідження. Обстежено 65 хворих із уперше виявленим ЦД 2­го типу, у яких на момент діагнозу визначено м’яку АГ, віком від 41 до 62 років (середній вік 51,2 ± 2,45 року), серед них 35 жінок і 30 чоловіків. АТ вимірювали за аускультативним методом за допомогою анероїдного сфігмоманометра згідно з рекомендованою процедурою. Діагноз м’якої АГ встановлювали при рівні АТ 140/90 мм рт.ст. і вище, але менше 160/100 мм рт.ст. Діагноз ЦД 2­го типу встановлювали за наявності гіперглікемії натще 6,1 ммоль/л та вище, постпрандіальної гіперглікемії 11,1 ммоль/л і вище, при рівні глікозильованого гемоглобіну (HbA_1C) ³ 6,0 % і значеннях індексу HOMA > 2,7. Хворим призначено корекцію харчування, способу життя, монотерапію метформіном у дозі 1500–2000 мг/добу (із титруванням дози протягом двох тижнів). Рівень АТ, глікемії натще та HbA_1C визначали на початку та через три місяці після початку лікування метформіном.

Результати. Рівень глікемії натще статистично значуще зменшився від 7,4 ± 0,67 ммоль/л перед лікуванням до 6,4 ± 0,43 ммоль/л після трьох місяців лікування (р = 0,00001), рівень HbA_1C — від 7,10 ± 0,49 % до 6,90 ± 0,41 % відповідно (р = 0,0009). Компенсація ЦД настала у 22 хворих (HbA_1C £ 6,5 %) — 33,8 % (згідно з рекомендаціями Європейського товариства ендокринологів), або у 46 хворих (HbA_1C £ 7 %) — 70,8 % (згідно з рекомендаціями Американської діабетичної асоціації). Середній рівень АТ статистично значуще зменшився від 111,70 ± 3,09 мм рт.ст перед лікуванням до 108,20 ± 2,74 мм рт.ст. після 3 місяців лікування (р = 0,0003), систолічний АТ — від 147,40 ± 4,95 мм рт.ст. до 145,30 ± 4,57 мм рт.ст. відповідно (р = 0,014), діастолічний АТ — від 93,90 ± 3,15 мм рт.ст. до 92,30 ± 3,04 мм рт.ст. відповідно (р = 0,0006). Водночас зниження АТ до нормальних показників відбулося всього у 3 пацієнтів (4,6 %), у жодного пацієнта АТ не досяг рекомендованого рівня (менше 130/80 мм рт.ст.).

Висновки

1. Лікування метформіном хворих із уперше виявленим ЦД 2­го типу протягом трьох місяців дозволяє досягти компенсації у двох третин пацієнтів.

2. Під впливом лікування метформіном у хворих на ЦД 2­го типу із м’якою АГ протягом трьох місяців відбувається статистично значуще зниження систолічного, діастолічного та середнього АТ, однак їх рівень зберігається вище рекомендованого рівня і, отже, вимагає додаткового призначення антигіпертензивної терапії.