


Сучасні академічні знання у практиці лікаря загальної практики - сімейного лікаря
день перший день другий
UkraineNeuroGlobal
UkraineCardioGlobal
Сучасні тренди діагностики і лікування в стоматології
Актуальні інфекційні захворювання день перший день другий
Травма та її наслідки
UkraineOncoGlobal
UkrainePediatricGlobal
Національна школа терапевтів України
день перший ЗАЛА СИНЯ
день перший ЗАЛА БОРДО
день другий ЗАЛА СИНЯ <
день другий ЗАЛА БОРДО
Жінка та війна: формули виживання
Коморбідний ендокринологічний пацієнт
Журнал "Медицина невідкладних станів" 2 (49) 2013
Повернутися до номеру
Динаміка артеріального тиску у хворих на цукровий діабет 2-го типу з м’якою артеріальною гіпертензією на тлі лікування метформіном
Автори: Корсак Ю.В., Кишко М.М., Пічкар Й.І., Голубка Т.В., Стрижак В.В., ДВНЗ «Ужгородський національний університет»
Рубрики: Сімейна медицина/Терапія, Медицина невідкладних станів
Розділи: Довідник фахівця
Версія для друку
Мета. Вивчити динаміку рівня артеріального тиску (АТ) у хворих на цукровий діабет (ЦД) 2го типу з м’якою артеріальною гіпертензією (АГ) на тлі лікування метформіном.
Методи дослідження. Обстежено 65 хворих із уперше виявленим ЦД 2го типу, у яких на момент діагнозу визначено м’яку АГ, віком від 41 до 62 років (середній вік 51,2 ± 2,45 року), серед них 35 жінок і 30 чоловіків. АТ вимірювали за аускультативним методом за допомогою анероїдного сфігмоманометра згідно з рекомендованою процедурою. Діагноз м’якої АГ встановлювали при рівні АТ 140/90 мм рт.ст. і вище, але менше 160/100 мм рт.ст. Діагноз ЦД 2го типу встановлювали за наявності гіперглікемії натще 6,1 ммоль/л та вище, постпрандіальної гіперглікемії 11,1 ммоль/л і вище, при рівні глікозильованого гемоглобіну (HbA1C) ³ 6,0 % і значеннях індексу HOMA > 2,7. Хворим призначено корекцію харчування, способу життя, монотерапію метформіном у дозі 1500–2000 мг/добу (із титруванням дози протягом двох тижнів). Рівень АТ, глікемії натще та HbA1C визначали на початку та через три місяці після початку лікування метформіном.
Результати. Рівень глікемії натще статистично значуще зменшився від 7,4 ± 0,67 ммоль/л перед лікуванням до 6,4 ± 0,43 ммоль/л після трьох місяців лікування (р = 0,00001), рівень HbA1C — від 7,10 ± 0,49 % до 6,90 ± 0,41 % відповідно (р = 0,0009). Компенсація ЦД настала у 22 хворих (HbA1C £ 6,5 %) — 33,8 % (згідно з рекомендаціями Європейського товариства ендокринологів), або у 46 хворих (HbA1C £ 7 %) — 70,8 % (згідно з рекомендаціями Американської діабетичної асоціації). Середній рівень АТ статистично значуще зменшився від 111,70 ± 3,09 мм рт.ст перед лікуванням до 108,20 ± 2,74 мм рт.ст. після 3 місяців лікування (р = 0,0003), систолічний АТ — від 147,40 ± 4,95 мм рт.ст. до 145,30 ± 4,57 мм рт.ст. відповідно (р = 0,014), діастолічний АТ — від 93,90 ± 3,15 мм рт.ст. до 92,30 ± 3,04 мм рт.ст. відповідно (р = 0,0006). Водночас зниження АТ до нормальних показників відбулося всього у 3 пацієнтів (4,6 %), у жодного пацієнта АТ не досяг рекомендованого рівня (менше 130/80 мм рт.ст.).
Висновки
1. Лікування метформіном хворих із уперше виявленим ЦД 2го типу протягом трьох місяців дозволяє досягти компенсації у двох третин пацієнтів.
2. Під впливом лікування метформіном у хворих на ЦД 2го типу із м’якою АГ протягом трьох місяців відбувається статистично значуще зниження систолічного, діастолічного та середнього АТ, однак їх рівень зберігається вище рекомендованого рівня і, отже, вимагає додаткового призначення антигіпертензивної терапії.